«Невільничка» Марка Вовчка є оригінальним прикладом оповідання-казки. Сама письменниця називає твір казкою, її основою стала народна «Дума про Самійла Кішку». У творі чітко спостерігається перша з основних ліній у підході до історичної прози, де є вигаданий герой, який опиняється в центрі важливих історичних подій. Вони інтерпретуються через призму його почуттів і уявлень. Підвид оповідання визначений казкою не безпідставно. У ньому збережені основні жанрово-структурні особливості і форми і змісту саме казки, але вони творчо трансформовані. Оригінально витворене в ньому поєднання передачі об’єктивних ознак і рис та суб’єктивного сприйняття їх персонажем.

У творах, що склали збірник, письменниця осмислює магічний фольклор – оповіді, легенди, заклинання – з позицій сучасної науки, яка ставить пропоновані твори дещо осібно від інших зразків такого жанру.В центрі уваги авторки – людина з таємницями її психіки та спадковості. Так, у повісті «Тутті» привертає увагу спроба прогнозування етичних та соціальних проблем, які можуть постати з відродженням древніх генетичних програм. А це реально, коли зважити, що вже тепер синтезовано штучний ген, а з мумії єгипетського хлопчика виділено носія спадковості…

Широковідомі та забуті твори української фантастики XІX сторіччя.

В сокровищнице отечественной культуры литературное наследие писательницы Марко Вовчок (1833-1907) занимает почетное место. И.Франко называл писательницу "Ясной звездой нашей литературы", ставил ее в ряд "борцов за свободу и человеческие права угнетенных народных масс". Свыше пятидесяти лет своей жизни Марко Вовчок посвятила литературному творчеству. В настоящее издание вошли лучшие произведения писательницы.

Марко Вовчок — псевдоним Марии Александровны Вилинской, по первому мужу — Маркович. Родилась в русской дворянской семье. Троюродная сестра Д. И. Писарева. Под влиянием будущего мужа — этнографа А. Марковича — увлеклась украинской культурой и языком и стала украинским писателем. Почитается за классика. Большинство же сочинений написано на русском языке, писала также на французском языке

Марко Вовчок — псевдоним Марии Александровны Вилинской, по первому мужу — Маркович. Родилась в русской дворянской семье. Троюродная сестра Д. И. Писарева. Под влиянием будущего мужа — этнографа А. Марковича — увлеклась украинской культурой и языком и стала украинским писателем. Почитается за классика. Большинство же сочинений написано на русском языке, писала также на французском языке

Сборник прозы русских писательниц 60-80-х годов XIX века представляет своеобразный «срез» литературно-художественной и общественно-политической жизни послереформенной России. В книгу произведений писательниц прогрессивной ориентации, активно сотрудничавших в журналах «Современник», «Отечественные записки», «Дело», вошли роман С. Хвощинской (Ив. Весеньев) «Городские и деревенские», повести М. Вилинской (Марко Вовчок) «Три доли», С. Соболевой (В. Самойлович) «История Поли», Н. Хвощинской (В. Крестовский) «Свидание», C. Ковалевской «Нигилистка», охотничьи очерки М. Цебриковой (H.Р.) «Который лучше?».

Москва, 1957 год. Издательство "Известия". Приложение к журналу "Дружба народов". Издательские переплеты. Сохранность хорошая. В сокровищнице отечественной культуры литературное наследие писательницы Марко Вовчок (1833-1907) занимает почетное место. Свыше пятидесяти лет своей жизни она посвятила литературному творчеству.В настоящий трехтомник выдающейся украинской писательницы включены вошли избранные произведения. Том I Рассказы из украинского быта ("Сестра", "Казачка", "Отец Андрей" и др.)Рассказы из русского народного быта ("Надежда", "Катерина", "Купеческая дочка" и др.)Повести ("Институтка", "Червонный король", "Тюленевая баба" и др.) Том II Сказки ("Невольница", "Кармелюк", "Совершенная курица" и др.) Том IIIРоманы ("Записки причетника", "В глуши")

«Сестра» Марка Вовчка — це соціально-побутове оповідання, в якому авторка розкриває проблему складних сімейних стосунків***. Головна героїня живе у брата, але його жінка страшенно її не любить, через що бідолашна змушена йти по світу шукати іншої долі. Перу автора також належать інші твори подібної тематики: «Свекруха», «Не до пари», «Викуп» тощо.

Книга увібрала в себе кращі твори Марко Вовчок — талановитої української письменниці, перекладачки романів Жуля Верна та казок Андерсена.Повість «Iнститутка» та оповідання «Ледащиця», «Горпина», «Маша», «Сестра», «Два сини», з якими познайомиться читач, — це високохудожні твори, сповнені сумних роздумов і доль. Вони жваво малюють внутрішній світ та переживання людей завдяки вмінню Марко Вовчок поєднати тонкий психологізм і драматизм з ліричністю.Досконале знання авторкою української етнографії позначилося на достовірному відображенні сільського побуту 19 сторіччя.

В сокровищнице отечественной культуры литературное наследие писательницы Марко Вовчок (1833-1907) занимает почетное место. И.Франко называл писательницу "Ясной звездой нашей литературы", ставил ее в ряд "борцов за свободу и человеческие права угнетенных народных масс". Свыше пятидесяти лет своей жизни Марко Вовчок посвятила литературному творчеству. В настоящее издание вошли лучшие произведения писательницы.

Марко Вовчок (1833–1907) написала кілька казок, серед них дві фантастичних — «Чортова пригода» та «Як Хапко солоду відрікся».«Чортова пригода» написана, очевидно, на початку 60-х років. І була остаточно відредагована 1902 року. Тоді ж уперше й надрукована в «Киевской старине».