Нинішнє перевидання останнього значного за обсягом і вершинного в ідейно-художньому плані твору Ольги Кобилянської «Апостол черні» здійснено за раритетними публікаціями: в празькому місячнику «Нова Україна» (1926—1928) та книзі, виданій у бібліотеці часопису «Діло» у Львові 1936 року. Роман напрочуд актуальний в умовах української дійсності, а тому цікавий і цінний для сучасного читача.—❖ ♦ ❖— «Пристрасть має лише своє право доти, доки нею керуємо.Коли ж ми керму випустимо з рук, вона бере нас під свою владу, робить нас сліпцями і душевними каліками».—❖ ♦ ❖— [Прим.верстальника: У тексті збережено діалектичні, лексичні та фразеологічні особливості письма авторки. Діалектизми й рідковживані слова тлумачаться у розділі «Словник», який у електронній версії реалізовано за допомогою лінків.]

В основі повісті Ольги Кобилянської (1863-1942р.р.) «В неділю рано зілля копала…» (1909р.) покладено мотив романтичної пісні-балади «Ой, не ходи Грицю…» про нещасливе кохання. Ця легенда неодноразово опрацьовувалась українськими письменниками, зокрема, М.Старицьким у драмі під однойменною назвою (1885р.), яка була надзвичайно популярною як у трупах М.Старицького, М.Кропивницького, М.Садовського, так і пізніше, у численних театрах України. Трагічна історія зрадливого кохання, пристрасті, неординарні, сильні, харизматичні характери в повісті Ольги Кобилянської більш об’ємні. Авторка розвинула сюжет додавши паралельно, не менш трагічну долю циганки Маври – мати Гриця. Тема кохання, зради, набула глибшого, філософського звучання і узагальнення.

Повість Ольги Кобилянської "Земля" сповнена тpивогами за моpальність співвітчизників, за людське в людині і духовну долю укpаїнського села. Задум повісті наpодився від глибокого внутpішнього болю, що його викликало бpатовбивство, як наслідок відступництва від законів наpодної етики, зневаження загальнолюдських цінностей, усталених віками цивілізації.