Готична, або романтична, фантастика в Україні виникла на основі давньої української літератури і народної міфології. Романтики захоплювалися казками й містикою, і згодом міфічні істоти заполонили українську поезію і прозу. Українська народна демонологія набула такої популярності, що захопила не тільки українських, а й російських та польських письменників. Але ані в Росії, ані в Польщі не існувало такого багатства міфологічних образів і сюжетів.

У цій книжці українську моторошну прозу XVIII – ХІХ сторіч представляють твори Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Барщевського, Михайла Чайковського, Івана Гавришкевича, Пантелеймона Куліша, Володимира Росковшенка, Євгена Згарського, Леопольда фон Захер-Мазоха, Наталі Кобринської та багатьох інших авторів.

Моторошна, або готична, проза – зараз один з найпопулярніших жанрів фантастики. Вона має глибоке коріння, але як жанр розквітла в Європі у XVIII сторіччі. Класична готична проза в кожній європейській літературі виглядає по-різному. Особливістю ж слов’янських літератур є те, що надприродне зображується з великою дозою гумору і тяжіє до фольклорного тлумачення фантастичних подій та образів.

Том, який ви зараз тримаєте у руках, присвячений готичній прозі ХХ ст. і обіймає творчість письменників, які творили на початку сторіччя, у міжвоєнний період та в діаспорі. Сюди увійшли твори Івана Франка, Василя Стефаника, Гната Хоткевича, Надії Кибальчич, Антіна Крушельницького, Наталени Королеви, Гната Михайличенка, Софії Яблонської та багатьох інших.

Готична, або романтична, фантастика в Україні виникла на основі давньої української літератури і народної міфології. Романтики захоплювалися казками й містикою, і згодом міфічні істоти заполонили українську поезію і прозу. Українська народна демонологія набула такої популярності, що захопила не тільки українських, а й російських та польських письменників. Але ані в Росії, ані в Польщі не існувало такого багатства міфологічних образів і сюжетів. Класична фантастична проза в кожній європейській літературі виглядає по-різному. Особливістю ж слов’янських літератур є те, що надприродне зображається з великою дозою гумору і тяжіє до фольклорного тлумачення фантастичних подій та образів.

У цій книжці українську фантастичну прозу ХІX – ХХ сторіч представляють мало відомі твори Івана Барщевського, Михайла Чайковського, Івана Бороздни, Миколи Костомарова, Євгена Згарського, Наталі Кобринської, Івана Франка, Івана Липи, Гната Хоткевича та багатьох інших авторів.

События романа Юрия Винничука «Аптекарь» происходят в 1646–1648 годах сначала в Венецианской республике, а потом – во Львове. Богатый, многообразный исторический фон умело использован для увлекательной игры в «действительное-недействительное», в которой персонажи исторические соседствуют с вымышленными, а их сложные отношения со временем формируются в любовные треугольники. И при этом фантазийные описания выглядят как вполне реальные, авторский вымысел отходит на второй план, заставляя читателя верить в мир, сотканный из сна. Проза Ю. Винничука – это всегда интригующий рассказ, рожденный благодаря бурному воображению мастера многочисленных изысканных стилизаций.

«Вікна застиглого часу» (2001) – це одна з найкращих книг Юрія Винничука, вона має велику популярність серед читачів, зазнала декількох перевидань в Україні й перекладена англійською мовою. Події в ній розгортаються у невеликому Станіславі другої половини минулого століття, коли автор був ще дитиною. Люди, які живуть у цьому невеликому містечку, добре знають одне одного, і кожен з них має свою історію. От тільки не завжди зрозуміло, де в цих історіях зникає реальність і з’являється фантастика, де дійсність перетікає в казку. Світ уяви єднає правду і вигадку, однак все складне і незрозуміле автор витлумачує по-дитячому просто, бо всі учасники цих історій йому дуже добре знайомі, і немає нічого дивного в тому, що відьми та чарівниці – це звичайні сусідки. Магічний реалізм по-українські, замішаний на легендах, фольклорі, світ мальовничих видінь, барвиста, соковита мова оповідань, що ввійшли до цієї книжки, не залишають байдужими читачів, вражаючи своєю правдивістю і одночасно прозорою наївністю.

Цю книжку без перебільшення можна вважати взірцем творів, написаних у жанрі чорного гумору й абсурду. Жанр цей давно вже існує в розвинених літературах світу – досить згадати і Хорхе Луїса Борхеса, і Луїса Кортасара, і Шарля Бодлера, і Льюїса Керрола… Це, так би мовити, інша література і творилася вона завжди як своєрідний протест проти влади. Твори, які ввійшли до цієї книжки, писалися переважно у 70 – 80-ті роки минулого століття, як то кажуть, «для себе», тобто в жодному разі вони не призначалися для публікації. Натомість без зазначення авторства оповідання з’являлися у самвидаві. Звичайно, з часом прізвище автора стало відоме, і з тих пір Юрія Винничука небезпідставно називають «батьком чорного гумору». Окрім того, що ці твори знайшли свого читача на батьківщині, вони неодноразово перекладалися багатьма мовами, навіть есперанто.

Автобіографічний роман Юрія Винничука «Груші в тісті» видавався неодноразово і завжди мав великий успіх. У ньому автор розповідає про Львів кінця 1970-х – початку 1980-х років, тобто про свою молодість: коли він фарцував (цікаво, чи всі молоді зараз знають, що це), вчився в інституті, служив у лавах армії і… любив. Любив усе – дівчат, друзів, поезію, пригоди… тобто саме життя. Тому у «Грушах…» – безліч історій, наповнених шаленим гумором (не завжди цнотливим), деколи майже вар’ятством, львівським колоритом і навіть пікантними подробицями життя львівської богеми 70-80-х років минулого століття.

Роман «Девы ночи» – один из наиболее известных бестселлеров современной украинской литературы. Он был опубликован еще в 1992 году, несколько раз переиздавался, но снова быстро исчезал с книжных полок.

…События книги происходят в 1978 году. Герой возвращается из армии и с головой ныряет в бешеный вихрь жизни – такой, какой он еще не знал. «Фарцовка», друзья-сутенеры, проститутки, пожилая дама, готовящая в своей «школе» девушек для оказания услуг определенного рода, – за всем этим миром герой сначала лишь наблюдает. Однако очень скоро становится в нем «своим»…

Свого часу цей твір наробив багато галасу і навіть спричинив скандал. Надруковані у львівській газеті «Post-Поступ» під назвою «Житіє гаремноє», «щоденники Роксолани» збурили «свідому» українську інтелігенцію. І мало хто зрозумів, що це літературна містифікація, настільки достовірним виглядав текст. Отже, представляти цю легендарну і скандальну книжку нема сенсу — вона вже давно відома читачам. А тепер виходить у подарунковому виданні.

Тому залишаємо тільки одну засторогу: дітям до 12-ти не читати.

ISBN 978-966-03-7638-0

© Ю. П. Винничук, 1996, 2016

© Ю. В. Макаров, передмова, 2016

© С. Є. Фесенко, ілюстрації, 2016

Різні часи, різні люди, різні життєві обставини… Але для Ремарка і його героїв поряд завжди була війна – як передчуття, як сувора дійсність, як болючий спомин. Вона трощила долі, безжально позбавляла ілюзій, крала батьківщину, родину, надію… Але що жорстокішими були випробування, то більше цінувалися відвага й мужність, незнищенна жага до життя. І навіть у найтемніші часи не згасало полум’я самопожертви, справжньої дружби, щирого кохання…

События нового романа Андрея Куркова и Юрия Винничука разворачиваются сразу в трех исторических пространствах: Крестовый поход 1111 года, описанный в Хронике рыцаря Ольгерда из Галича, предчувствие и начало Второй мировой войны во Львове и Кракове, а также нынешнее время. Кто такая Дева и почему за ней охотятся вот уже несколько столетий подряд, кем на самом деле является черный археолог Олег, а главное – куда ведут двери, которые можно открыть только ключами Марии? Об этом узнаете на страницах одного из самых ожидаемых романов современной украинской литературы последних лет.

«Львов любит пить, умеет пить и имеет что пить», — с гордостью говорили львовяне. И были правы. Ведь в свое время Львов славился лучшим в Польше пивом из пивоварни на Клепаровской улице, прекрасной водкой Бачевского и кнайпами — ресторанами, кафе да и просто забегаловками. Кнайп было столько, что даже сегодня поражает их география — ведь такие заведения не концентрировались тогда только в центральной части Львова, а находились и на окраинах, и даже за городом. И заходили в них львовяне как к себе домой, каждый знал официанта и владельца кнайпы по имени, а те, соответственно, знали по именам своих посетителей, или, как еще говорили, гостей. Кнайпы имели свою постоянную публику, для которой «свой» локаль (заведение) был превыше всего. Завсегдатаи были не просто знакомы — они прекрасно знали друг друга и ощущали себя одной большой семьей.

В этой книге рассказывается о львовских кнайпах ХІХ и первой половины ХХ столетия. Но по большому счету она может служить и прекрасным путеводителем по тогдашнему Львову, ведь буквально с каждой кнайпой связана своя история и своя легенда. И все эти истории раскрывают неповторимый, невероятный, волшебный образ Львова.

Книга выдержала несколько изданий на украинском языке и теперь впервые выходит на русском.

Писатель, переводчик, краевед Юрий Винничук впервые собрал под одной обложкой все, что удалось разыскать об уникальном городе в фольклорных записях прошлого. Фантастический мир Львова, населенный духами, чертями, ведьмами, тесно переплетается в легендах с миром реальным, в котором живут исторические лица – короли, бургомистры, чернокнижники и батяры. Старинный Львов предстает перед нами как уникальное явление мировой культуры, источник богатейшего городского фольклора и жизнерадостного юмора.

Писатель, переводчик, краевед Юрий Винничук впервые собрал под одной обложкой все, что удалось разыскать об уникальном городе в фольклорных записях прошлого. Фантастический мир Львова, населенный духами, чертями, ведьмами, тесно переплетается в легендах с миром реальным, в котором живут исторические лица – короли, бургомистры, чернокнижники и батяры. Старинный Львов предстает перед нами как уникальное явление мировой культуры, источник богатейшего городского фольклора и жизнерадостного юмора.

Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон». Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.

Роман «Лютеція» — черговий постмодерний витвір Юрія Винничука з елементами містики, детективу, еротики, гумору і смутку. Автор зупиняється, як колись Данте, «на півдорозі», щоб озирнутися назад і довідатися, хто він насправді, прагнучи звести порахунки зі своїм молодечим бунтом проти навколишньої совєтської дійсності, розкопати щось більше про свою родину. І все це на тлі нестримних любовних пригод не тільки автора, але й львівського Дон Жуана 1840-х років Івана Вагилевича.

Таємничу Лютецію, дівчину зі снів, розшукують герої роману. На перепоні цих пошуків стоїть не менш таємнича організація, члени якої носять імена карт. А десь поза цим світом триває Велика Битва, звістки про яку приносять ціною свого життя мужні Листарі, до яких належить і Лютеція.

Значний за розміром й багатий на літературні досягнення роман «Мальва Ланда» став квінтесенцією безмежної фантазії Юрія Винничука, його сміливого гумору та спокусливого еротизму. Цей твір насичений дивовижними персонажами, сюрреалістичними мареннями та хвилюючими поворотами сюжету. Дія його відбувається на фантазійній сміттярці, яка населена симпатичними потворами – клаками, жарівляками, дротяними удавами, привидами, русалками; там є Море Борщів і там подають каву по-сміттярському… Але не все так смішно. Написаний на початку 1990-х, цей роман видався на диво сучасним. Ось рядки з нього: «… – Свобода, за яку не пролили жодної краплі крові, не має вартости. Її не можна оцінити. – Чи мало крові пролили досі? – спитав князь. – Ту кров пролили інші покоління… Потрібна свіжа кров… Війна очищуюча і об’єднуюча, війна, як дощ після посухи, скропить націю кров’ю і злютує її в один міцний кулак. Схід і Захід повинні стати одним цілим…» Чи міг хтось уявити, що ці слова виявляться пророчими?…

«Місце для дракона» – напрочуд дивна історія, в якій усе навпаки: дракон на ім’я Грицько – це не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик, натомість лицарі на чолі з володарем королівства – підступні та трусливі. Дракон милується метеликами, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків – доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. Він не їсть м’яса і не хоче нікого вбивати. Але традицій ніхто не скасовував, і ці традиції зобов’язують будь-що знищити дракона. Добро і зло міняються масками – люди стали драконами, а Грицько-дракон більше людина, ніж самі люди. Отож, чи зможе зрозуміти він закони людського світу, а головне – виправдати їх? Чи знайдеться місце драконові-метелику серед придворних інтриг, королівських змов, лицарських поєдинків і боротьби за принцесу та Люботинське королівство?… Окрім повісті «Місце для дракона» до книжки увійшли фантастичні та моторошні «Дивні оповіді» та «Львівські легенди», а також антиутопічна повість «Ласкаво просимо в Щуроград».

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду.

У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів.

На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його.

Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.