Головному герою повісті «Гірчичне зерно» старому Басарабу не під силу жити в будинку для престарілих, і він тікає в рідне село. Тут, на всіма забутій садибі, він і переживає в самотині все своє життя, роздумує, та так і не може збагнути, чом воно отак гірко склалося.

У двох інших повістях — «Пан у чорному костюмі з блискучими гудзиками» та «Бесіди з Перевізником» авторка також на прикладах окремих людських доль досліджує вічні питання Совісті, Добра, Любові.

У новій книзі молода письменниця з Львівщини тривожно роздумує про боротьбу доброго і злого в людині, застерігає, щоб поняття «совість», «вірність», «честь» не стали тільки словами в словнику.

Прагнучи загострити читацьку увагу на буденних проблемах людського співжиття, авторка шукає нові форми самовираження, сміливо поєднує реалістичну розповідь з елементами фантастики, застосовує гротеск, сатиру.