«Волинь» — твiр значною мiрою автобiографiчний. В основу його сюжету покладено факти життя автора та його родини. На чужині, вдалі від рідного краю, прагнучи створити широке епiчне полотно про життя волинського селянства початку XX столiття, письменник змалював понад 450 персонажiв. Вони — люди рiзного вiку, рiзних уподобань, рiзних полiтичних поглядiв, вони — народ. Трилогiя "Волинь" охоплює iсторiю украïнського роду Довбенкiв. Їм визначено долею жити у час великих соцiальних зрушень, боротися за збереження своєï сiм'ï. У другій частині епопії "Волинь" — «Війна і революція» — ми бачимо хутір Матвія Довбенка, розумного, мудрого і виважено господаря, бачимо його родину, в тому числі й сина Володька, що прагне розкрити таємниці буття, захоплюється чарівною красою природи рідного краю, тягнеться до знань, відкриває світ, шукає відповіді на життєві питання… Але побут селян, їхня тяжка щоденна праця тут показані на тлі подій трагічних і героїчних: з одного боку — війни, величезної світової трагедії, з другого боку — відродження, самоусвідомлення, боротьби за долю власного народу.Автор описує події, які відбувалися на Волині: бої між поляками та більшовиками у 1914–1918 роках, між Центральною Радою та більшовиками у лютому 1918 року, рух українського відродження, терор польської влади у 30-х роках. Дія відбувається у відносно короткому часовому проміжку, та цей час був вирішальним для цілого народу і визначив його минуле і майбутнє.

Роман «Марія» з'явився 1933 року, став найпершим правдивим твором про штучний голод небаченого розмаху. Твір написано було настільки сильно, що читачі вважали автора очевидцем подій, а роман — документальним твором. Додамо з висоти часу, що і дотепер він залишився одним із найсильніших творів на цю тему в українській та світовій літературі.

“Юність Василя Шеремети” Уласа Самчука (1905—1987) — це роман про життя молодого покоління українських інтелектуалів у повоєнний і пореволюційний час. У складних національних і політичних умовах головний герой твору та його товариші — учні Кременецької української гімназії — швидко дорослішають, набувають соціального досвіду і переходять від юнацьких пристрастей та захоплень до усвідомлення відповідальності за свою долю, долю своїх друзів, батьків, своєї землі. Непідробна щирість, переконливі й живі характери школярів, спокійний і розважливий стиль оповіді дають читачеві можливість не тільки збагнути розумом, а й відчути, що цей роман справді про юність — найсвітлішу, незабутню і неповторну пору в житті людини. Незважаючи на труднощі, які доводиться долати героям роману, книга викликає у читача світле почуття оптимізму.