Конец XIX века. Элам Харниш по прозвищу «Время-не-ждёт» — успешный предприниматель, заработавший своё довольно большое состояние на золотоискательстве на Аляске. Со временем он всё больше и больше становится циничным и бессердечным по отношению к другим людям. Находясь в цивилизованных городах Окленд и Сан-Франциско, он всё равно продолжает жить и действовать по «Закону джунглей», как и в своё время на Аляске, о которой он часто вспоминает. Одновременно он ухаживает за своей секретаршей Дид Мэссон...

Конец XIX века. Элам Харниш по прозвищу «Время-не-ждёт» — успешный предприниматель, заработавший своё довольно большое состояние на золотоискательстве на Аляске. Со временем он всё больше и больше становится циничным и бессердечным по отношению к другим людям. Находясь в цивилизованных городах Окленд и Сан-Франциско, он всё равно продолжает жить и действовать по «Закону джунглей», как и в своё время на Аляске, о которой он часто вспоминает. Одновременно он ухаживает за своей секретаршей Дид Мэссон...

Орнитолог Портер решает навестить окутанный мрачными преданиями остров Эйерн. Местные верят, что на его берега время от времени выходят из морских пучин русалки и тритоны. Но то, с чем предстоит встретиться Портеру, гораздо ужаснее и безжалостнее… («Новый вид») Старик Адам Фаррел умирает в одиночестве. В его опустевший холодный дом является некто Фалред. Он решается провести ночь в комнате мертвеца («Прикосновение смерти») В юности охотник Бауман стал свидетелем жуткого происшествия. Вместе со своим напарником они ставили капканы в горной местности. А ночью к их лагерю наведалось нечто, не похожее ни на зверя, ни на человека… («Вендиго»)

Собрание сочинений в четырнадцати томахТом 3Сборник рассказов «Мужская верность» (1904)Рассказ «Гиперборейский напиток» (A Hyperborean Brew) впервые опубликован в журнале

«Metropolitan Magazine» в июле 1901 года.

В романе «День пламенеет» рассказывается история преуспевающего дельца, который решает отказаться от завоеванного с огромным трудом богатства ради счастья, покоя и семейного благополучия с любимой женщиной на одиноком ранчо.

Третий сборник "северных" рассказов Джека Лондона.

Семь всемирно известных рассказов Джека Лондона о бесстрашных покорителях Севера: «Сказание о Кише», «Меченый», «Бурый Волк», «В далёкой стране», «За тех, кто в пути», «Дочь северного сияния», «Жена короля». Новые, яркие и реалистичные иллюстрации петербургского художника Владимира Канивца.В формате PDF A4 сохранён издательский дизайн.

До першого тому 12-томного видання Джека Лондона ввійшли оповідання із збірок: «Син вовка» (Бостон, 1900; друкується повністю), «Бог його батьків» (Чікаго, 1901), «Діти морозу» (Нью-Йорк, 1902; друкується повністю), «Віра в людину» (Нью-Йорк, 1904) та «Кругловидий» (Нью-Йорк, 1906).Розміщено твори за датою їх друкування. Оповідання подано за збірками, в тому порядку, що прийнятий у перших виданнях цих збірок.

Джон Ґрифіт Чейні народився 12 січня 1876 р. в Сан-Франциско. Коли йому було близько восьми місяців, його мати вийшла заміж за фермера Джона Лондона, який усиновив маленького Джона Ґрифіта, і майбутній письменник отримав його прізвище.Джек Лондон рано почав самостійне трудове життя, яке було дуже важким. Школярем продавав ранішні і вечірні газети. Після закінчення початкової школи у віці чотирнадцяти років влаштувався на консервну фабрику робітником. Робота була дуже важкою і він пішов з фабрики. Був «піратом на устриць», ловив устриці в бухті Сан-Франциско, що було заборонено. У цей час вживав надмірну кількість алкоголю, як для свого віку. Його співробітники вважали, що якщо він не змінить спосіб життя, то помре за рік-два.У 1893 році найнявся матросом на промислову шхуну, що відправлялася ловити котиків до берегів Японії і в Беринговому морі. Перше плавання дало Лондону багато яскравих вражень, які лягли потім в основу багатьох його морських розповідей і романів.Перший нарис Лондона «Тайфун біля берегів Японії», за який він отримав першу премію однієї з газет Сан-Франциско, став початком його літературної кар'єри.Потім були збірки розповідей: «Син Вовка» (Бостон, 1900), «Бог його батьків» (Чикаго, 1901), «Діти морозу» (Нью-Йорк, 1902), «Віра в людину» (Нью-Йорк, 1904), «Місячне лице» (Нью-Йорк, 1906), «Втрачене лице» (Нью-Йорк, 1910), а також романи «Дочка снігів» (1902) і «Морський вовк» (1904), що створили письменникові щонайширшу популярність. Варто зауважити, що перші збірки оповідань виявили найвищий рівень літературної майстерності Джека Лондона. Решта творів, які були написані після отримання широкого визнання, позначені трафаретністю, псевдохудожністю та не мали серед читачів великого успіху.Джек Лондон помер у Каліфорнії 22 листопада 1916 р. в містечку Глен-Елен. Останні роки він страждав від ниркового захворювання і під час одного з нападів болю Джек Лондон прийняв занадто велику дозу снодійного.