XVI століття принесло Європі відкриття заморських земель, нескінченні релігійні війни, заколоти, повстання та змови, зради і безжальне нищення переможених.

Та час народжував не лише кондотьєрів Кортеса, отруїтельку Марію Медічі, царя-садиста Івана Грозного та його опричника Малюту Скуратова. У кривавому вогненному вихорі тих часів гартувались душею і тілом козаки-відчайдухи, славні лицарі Запоріжжя. Що час був шалено жорстокий, то й герої несли в собі його ознаки: неймовірну відвагу, затятість, наполегливість і часто-густо повну зневагу до своєї смерті і чужого життя.

Саме про такого козака — Омелька — і розповідає тетралогія Юра Логвина «На козаку нема знаку?».

Чи знайдеться другий такий фартовий картяр — сумнівно. А такий коханець — й поготів. Він тримає слово і тримається козацьких звичаїв. Зачувши його, велетенські сторожові пси кидаються навтьоки. А коли він веде слід, людоловам не сховатись від безжальної кари.

Друзі кличуть характерника Баламутом, а вороги — Шайтаном.

Та до чого веде затятого відчайдуха таємниця смерті останнього рукоположеного лицаря — діда Пацюка?

Вражаюча історична реконструкція. Легка і захоплива оповідь, сповнена справжніх характерницьких таємниць, дарує кілька годин невідривного задоволення.

У 2007 році Юрій Логвин за цей твір став дипломантом літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «романи».