Дороті Хейр — донька превелебного Чарлза Хейра з усіма класичними наслідками на взірець ведення домашнього господарства, порядкування скромним церковним бюджетом, догляду за часто дратівливим і невдячним батьком і обов’язковими відвідинами пастви Англіканської церкви, яка поступово здає свої позиції серед вірян, поступаючись модернішим конфесіям, які не настільки відстали від віянь часу. А ще Дороті Хейр досі незаміжня, хоча вже невдовзі переступить поріг, який відділяє молодість від зрілості, що, звісно, не додає їй оптимізму щодо перспектив свого подальшого життя.

Так би й не побачила Дороті у своєму житті нічого, окрім маленького англійського містечка, без жодних перспектив бодай колись змінити чи навіть розірвати осоружне коло свого не надто радісного життя, якби не дивна випадковість, яка вириває її із цієї сірої одноманітності і жбурляє у вир геть іншого життя — тяжкого, химерного, виснажливого, але такого справжнього...

У романі «Донька пастора» Орвелл розмірковує про життя без вибору, про безвихідь, коли страх того, що нічого й ніколи не зміниться, співмірний страхові змін, врешті-решт про те, що, опинившись на волі, колишні ув’язнені часто знову прагнуть повернутися до в’язниці одноманітної напередвизначеності, бо, окрім усього, справжня свобода ще й має властивість лякати.

В 1936 году, по заданию социалистического книжного клуба, Оруэлл отправляется в индустриальные глубинки Йоркшира и Ланкашира для того, чтобы на месте ознакомиться с положением дел на шахтерском севере Англии. Результатом этой поездки стала повесть «Дорога на Уиган-Пирс», рассказывающая о нечеловеческих условиях жизни и работы шахтеров. С поразительной дотошностью Оруэлл не только изучил и описал кошмарный труд в забоях и ужасные жилищные условия рабочих, но и попытался понять и дать объяснение, почему, например, безработный бедняк предпочитает покупать белую булку и конфеты вместо свежих овощей и полезного серого хлеба. В конечном итоге эта книга привела к разрыву автора с прогрессивным издателем. Социализм, о котором там горячо толкует Оруэлл, оскорбил правоверного западного социалиста насмешками над теорией марксизма и практикой сталинизма, поскольку оруэлловский социализм – это просто-напросто человечность и ничего другого.

В тихом городке живет славная провинциальная барышня, дочь священника, не очень юная, но необычайно заботливая и преданная дочь, честная, скромная и смешная. И вот однажды... Искушенный читатель догадывается – идиллия будет разрушена. Конечно. Это же Оруэлл.

Дороти – дочь священника в провинциальном городке, целиком посвятившая себя делам, так или иначе связанными с церковью: ведёт финансовый учёт, убирается, посещает дома прихожан, изготавливает костюмы для спектаклей, которые проводятся с целью заработать денег на нужды церкви. Дороти верит в Бога, и вера насыщает её жизнь, отчего та уже не кажется такой монотонной.

Но однажды Дороти оказывается на улице в незнакомом месте и понимает, что потеряла память…

Многие привыкли воспринимать Оруэлла только в ключе жанра антиутопии, но роман «Дочь священника» познакомит вас с другим Оруэллом – мастером психологического реализма.

Англия, эпоха Великой депрессии. Дороти – дочь преподобного Чарльза Хэйра, настоятеля церкви Святого Ательстана в Саффолке. Она умелая хозяйка, совершает добрые дела, старается культивировать в себе только хорошие мысли, а когда возникают плохие, она укалывает себе руку булавкой. Даже когда она усердно шьет костюмы для школьного спектакля, ее преследуют мысли о бедности, которая ее окружает, и о долгах, которые она не может позволить себе оплатить. И вдруг она оказывается в Лондоне. На ней шелковые чулки, в кармане деньги, и она не может вспомнить свое имя…

Это роман о девушке, которая потеряла память из-за несчастного случая, она заново осмысливает для себя вопросы веры и идентичности в мире безработицы и голода.

Джордж Оруэлл (1903–1950) — британский писатель и публицист. Это именно он ввёл в политический язык термин «холодная война», получивший в дальнейшем широкое мировое употребление. «Фунты лиха в Париже и Лондоне» — первое крупное произведение Оруэлла, начатое им в 1929 и после всяких мытарств вышедшее наконец в 1933. Именно на обложке этой дебютной книги неизвестный начинающий литератор Эрик А. Блэйр впервые назвал себя Джорджем Оруэллом. «Дни в Бирме» — жесткое и насмешливое произведение о «белых колонизаторах» Востока, единых в чувстве превосходства над аборигенами, но разобщенных внутренне, измученных снобизмом и мелкими распрями. «Дочь священника» — увлекательная история о том, как простая случайность может изменить жизнь до неузнаваемости, превращая глубоко искреннюю Веру в простую привычку. «Да здравствует фикус!» и «Глотнуть воздуха» — очень разные, но равно остроумные романы, обыгрывающие тему столкновения яркой личности и убого-мещанских представлений о счастье. И, конечно же, непревзойденные «1984» и «Скотный Двор».

Содержание:

Фунты лиха в Париже и Лондоне

Дни в Бирме

Дочь священника

Да здравствует фикус!

Глотнуть воздуха

Скотный Двор

1984

Казнь через повешение

Как я стрелял в слона

Марракеш

Ночлежка

Клинк

Вспоминая войну в Испании

В защиту английской кухни

Чашка отменного чая

Криза середнього віку підкрадається раптово і непомітно, а потім виявляється, що більшість років твого дорослого життя насправді позбавлені будь-якого сенсу, а найщасливіший період заховався у минулому, у твоєму дитинстві, до якого тобі вже не дістатися і спогади про яке все дужче тебе проймають.

Саме так почувається герой роману «Ковток повітря» коли зрозумів, що в його житті щось не так, а насправді — все. Це спонукає його вирушити в уявну і реальну мандрівку до світу свого дитинства — єдиного місця, де він колись був щасливий. Звісно ж, подібні подорожі до витоків колишнього життя і колишньої власної ідентичності майже ніколи не мають успіху.

Тим часом світ завис над прірвою нової великої війни, залишаються лічені місяці колишнього спокійного життя — в небі все частіше пролітають величезні чорні бомбардувальники, провіщаючи безповоротні, стрімкі і страшні зміни.

У казковій повісті «Колгосп тварин» в алегоричній формі розповідається про часи становлення СРСР. Зокрема, тут ідеться про революцію 1917 року, про брехливі обіцянки, що «земля — селянам, а заводи — робітникам», розповідається про розкуркулення, примусові переселення, репресії, розстріли і про мільйони замордованих у сталінських концтаборах. От лише замість людей герої цієї повісті — тварини. Але чи так вже вони різняться між собою?

Радиовыступление на Би-Би-Си, Лондон — 19 июня 1941 года.

Перевод: Зверев А. М.

Первая публикация: Time and Tide. London.

George Orwell. Notes on the Way. 1940.

Перевод с английского Алексея Зверева.

Джордж Оруэлл. «1984» и эссе разных лет. Издательство «Прогресс». Москва. 1989.

В творческом наследии знаменитого английского писателя Джорджа Оруэлла есть четыре документальные книги, которые с полным правом можно назвать автобиографичными. Все они — «Славно, славно мы резвились» (1947 г.), «Фунты лиха в Париже и Лондоне» (1931 г.), «Дорога на Уиган-Пирс» (1936 г.)и «Памяти Каталонии» (1939 г.) не просто написаны в присущей автору «предельной откровенности», не просто построены на рассказе о себе, своих эмоциях, поступках и идеях, но и являются хронологическим отражением жизни легендарного писателя от детства — до зрелости. По сути, это Книга о жизни писателя, политика, философа, революционера XX века, чьи произведения вот уже многие десятилетия стоят в рейтинге «мировых бестселлеров» на третьем месте после Библии и сочинений Маркса. Человеческая и политическая биография, бесстрашно написанная им самим — личностью, сказавшей как-то что: «Быть честным и остаться в живых — это почти невозможно…»

В России из этих книг издавалась только вторая. В таком составе сборник не публиковался даже в Англии.

Гроші — вони все вирішують, все контролюють, відчиняють двері пристойних будинків і салонів, знайомлять з потрібними людьми, наділяють їхнього господаря чарівною здатністю подобатися жінкам і друзям, вони, по суті, і є саме життя. Але хіба так має бути? Хіба має життя людей аж так залежати від грошей, а надто від їх браку? Чи можливо, живучи в сучасному суспільстві, позбутися нав’язливої влади грошей, оголосити їм війну, а заодно й усім ознакам «надійності», «порядності» і «благопристойності», головним символом яких є аспідистра, чиї отруйно-зелені пагони стирчать з горщиків у вікнах кожної пристойної оселі?

Молодий талановитий поет Гордон Комсток веде особисту затяту війну з аспідистрою і з усім, що вона собою символізує — владою грошей і нудьгою благопристойності. Він вважає, що звільнившись від влади грошей, зможе повністю присвятити себе творчості. Але воювати з грошима і благопристойністю було завжди непросто, особливо якщо ти живеш у міжвоєнному Лондоні 30-х. Війна з аспідистрою, війна з грошима, війна із самим собою — чи можлива тут перемога, а якщо й можлива, то якою ціною?