«Марко Проклятий» — повість, написана на основі українських фольклорних джерел, а саме — легенд про вічного страдника-мандрівника Марка, якого за гріхи не приймає земля. Долю Марка письменник накладає на яскраві епізоди визвольної боротьби народу, в якій страдник спокутує свій гріх.
Повість лишилася незакінченою, і згодом невідомий автор дописав останні розділи відповідно до плану автора.
У творах, що склали збірник, письменниця осмислює магічний фольклор – оповіді, легенди, заклинання – з позицій сучасної науки, яка ставить пропоновані твори дещо осібно від інших зразків такого жанру.
В центрі уваги авторки – людина з таємницями її психіки та спадковості. Так, у повісті «Тутті» привертає увагу спроба прогнозування етичних та соціальних проблем, які можуть постати з відродженням древніх генетичних програм. А це реально, коли зважити, що вже тепер синтезовано штучний ген, а з мумії єгипетського хлопчика виділено носія спадковості…