Богдан-Ігор АнтоничБогдан-Ігор Антонич (1909-1937) нарадився 5 жовтня 1909р. на Лемківщині в родині сільського священика Василя Кота, котрий незадовго до народження дитини змінив прізвище на Антонин.У 1914 р. родина Антоничів перебралася до Відня, де з гіркою бідою перебула чотири роки. У 1919р. Богдан з мамою (батька заарештувала польська влада) переїхали на Пряшівщину до материного брата, якого невдовзі режим Пілсудського скарав на смерть за домагання прав для галицької Лемківщини.Україна в цей час переживала історичний момент. На початку 1919 р. Об'єдналися дві молоді держави: УHР (Українська Народна Республіка) і ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка). І хоча її політична доля одразу ж зависла на волоску, цей короткий спалах незалежності перейшов у вимір культури. «Галичани» у Польщі, «східняки» усклад] УРСР, «закарпатці» в Чехії почували себе (з певною мірою ідеалізму) частинками великої України, якої ще немає на жодній карті світу, але яка неодмінно буде. На період такого національного ентузіазму припали шкільні роки Богдана-Ігоря.Труднощі війни відбилися на здоров'ї хлопця. Він часто і тяжко слабував. Тому спершу йому найняли приватну домашню вчительку, а в 11 років віддали до Сяноцької гімназії. Саме в цій єдиній на всю Лемківщину польській гімназії (українських тоді там взагалі не було) дві години на тиждень відводили українській мові, основний наголос за вісім років навчання робили на грецьку та латину.У 1923-25 pp. Б.-І. Антонич почав писати твори. Два останні роки навчання в гімназії його вчителем був Лев Гец, згодом відомий український художник. Гец осучаснив смаки Антонина, й мав на учня великий вплив. Навчаючись в університеті та по його закінченні, Богдан-Ігор надсилав учителеві свої книжки, які той оцінював дуже високо, сприймаючи їх «з нестримним захопленням». Антонич-гімназист захоплювався музикою, непогано грав на скрипці, котру потім згадував у віршах як «музичне дерево». Виступав на шкільних концертах і навіть компонував мелодії. Також малював і серйозно цікавився образотворчим мистецтвом.У 1928р. Б. І. Антонич закінчив гімназію і записався на гуманітарний факультет Львівського університету (спеціальність – слов'янська філологія);З 1931 р. почав друкуватися в періодиці. Саме тоді в бібліотеці журналу «Дажбог» заявилася його перша збірка «Привітання життя».У 1933р., закінчивши студії в університеті з дипломом магістра філософії, Антонич став вільним літератором. Від 1934р. Б.-Г. Антонич активно друкується в західноукраїнських часописах «Вогні», «Дзвони», «Назустріч», «Ми». Тоді ж заходами Богдана Кравціва він видав збірку «Три перстені», за яку отримав літературну премію Товариства українських письменників і журналістів ім. Івана Франка. За неповних чотири роки письменник готує до друку чотири книги поезій, працює над малою прозою, пише роман і лібрето до опери, пробує себе у ролі мистецтвознавця. У 193б р. виходить найбільша прижиттєва збірка Б-І. Антонича «Книга Лева».Видужування після операції у Г937р. ускладнилося запаленням легенів. Слабе серце не витримало. 6 липня Богдан-Ігор Антонич помер. Поховано поета на Янівському цвинтарі у Львові.Збірки «Зелена євангелія» та «Ротації» вийшли у 1938р. посмертно.«Зелена євангелія» – це книга природи «Ротації» – книга міста й цивілізації, а «Велика гармонія» – книга віри. Антонич цікавиться колективною пам'яттю й уявою праслов'ян. Префікс пра- багато важить у його світогляді. Поета манить глибина віків і далекі покоління. Час тут розгортається у дві фігури – лінії і кола. Лінійний час – ряд безперервних подій, життя від народження до смерті. Коловий час – це час вічних повернень і перевтілень. Добрий приклад такого розуміння часу дає календарна обрядовість у фольклорі), що ніби повертає нас певного дня до тих самих, щороку повторюваних ритуалів: щедрувань, колядувань, накликання весни, утоплення Марени в купальській воді. Ідея про безсмертя як безконечну мандрівку душі (відоме з давньоіндійської філософії переконання, що душа народжується вдруге, залежно від свого попереднього життя, у людині, тварині чи рослині) захоплювала поета.Творчість Антонича споріднена з фольклором, він розлого покликався у власних віршах на християнську міфологію, пов'язану зі старозавітними переказами, канонічними євангеліями і навіть апокрифами. (Особливо прикметною тут виглядає «Книга Лева», де поет вдається до міфів про походження стихій, світил, землі всього сущого). В останніх двох збірках – «Зелена євангелія» та «Ротації» – Антонич дає ліричні переспіви початків існування: «Перша глава Біблії», «Міф», а також картини апокаліпсису: «Кінець світу», «Сурми останнього дня». Майбутню загибель цивілізації він бачить як момент вічного ланцюга творень і нищень.Крім того, Богдан-Ігор Антонич використовував мотиви античності (єгипетської, Індійської, грецької) й поганської міфології слов'ян про великий колообіг життя у Всесвіті. Він понад усе цікавився так званими дописемними культурами. Його наснажувала думка про творення новітніх міфів, що народжуються на наших очах. Він не вважав їх менш справжніми, ніж прадавні. Навпаки. Писати вірші – це вже означало для нього займатися міфотворенням.Поет міряє час не місяцями чи роками, а століттями. Шукаючи затерті сліди минулих народів і завмерлих культур, він бачить себе доісторичною людиною, з правіку пов'язаною зі своїм місцем під сонцем, зі своєю землею:В Антонича ніколи не знайдете зверхнього погляду людини як царя природи, навпаки, він щоразу підкреслює, наскільки рівними й наскільки схожими виявляються живі істоти, звірята, люди та рослини перед стихією, молить Бога берегти в завію «і людські, і звірячі кубла». Недарма ж основою основ серед образів Антоничевої поезії став образ землі як стихії.Б.-І. Антонич є автором шести книг поезії. Крім «Привітання життя» (1931), він встиг видати «Три перстені» (1934), «Книгу Лева» (1936) і впорядкувати ще три – «Зелена євангелія», «Ротації» та «Велика гармонія». Поет укладав свої збірки з надзвичайно тонким відчуттям композиції. Він не працював за принципом «що написав – те й видав». Три останні збірки готував упродовж чотирьох років, помалу вибудовуючи задум і заповнюючи його формою.Критики все ще до кінця не визнали важливість Антонича в розвитку української поезії. Вони продовжують вагатися стосовно його точної позиції у спектрі української літератури XX сторіччя. Хоча сам Антонич співвідносив свою поезію з авангардом, він писав її радше у загальному руслі сучасної йому поезії, ніж у якійсь конкретній поетиці. Всупереч окремим школам і літературним рухам, він говорив про «авангардний підхід» з постійним пошуком нових, більш відповідних засобів вираження, постійним творенням, постійним розвитком пізнавальної сили мистецтва.У «Привітанні життя» він починав як романтичний бунтівник, тоді звернувся до мрій і спогадів дитинства у «Трьох перстенях» і, врешті, наново відкрив себе у ролі міфотворця, чию манеру письма можна би описати як щось на межі символізму й авангарду, але що нелегко визначити з точки зору критики. Антоничева здатність вживати різні способи вираження й різні перспективи огляду дійсності, його відкритість до багатоголосся і багатоманіття виявляє його віру в те, що найкращий спосіб розпізнати і схопити єдність всього сущого – це відтворити суперечності, притаманні земному світові в часі й просторі. Проте у вищій позасвітній дійсності «за зорею» (збірки «Книга Лева» та «Зелена євангелія») ці суперечності подолано й представлено як частини єдності, вічної цілості, що її інтуїтивно відчуває митець. У самому осерді Антоничевої естетики перебуває позасвітня краса, з якою споріднена краса земна, і яка, в його розумінні, творить «велику гармонію» – абсолютну істину.Проблема істини надихала Антоничевий пошук праслова – «правдивого слова»; він поділяв переконання модерністів, що первісні слова знаходились біля витоків часу, а тому поєднують сучасність із втраченим Раєм непідробної гармонії взаємин людини і природи. Антонич вважав, що тільки мистецтво спроможне надати довершеності жахливому досвідові життя. Антонич поділяв символістську тугу за вищим світом, особливості уяви й специфічну музичність вірша; з авангардом його пов'язували пошана до поетичного ремесла, позиція нерухомого спостерігача, парафраз і ретельна робота зі словом. Таким чином він досягнув у поезії співпраці раціонального та ірраціонального начал. Антоничева повна спадщина виявляє цю поетичну хорду між пророчим видінням і конструюванням.Велика самоцінність спадщини Антонича, а також те, як він поєднав ідеї авангарду і міфопоетики, робить його центральною постаттю в українській поезії XX ст.ОСНОВНІ ТВОРИ:Збірки «Привітання життя», «Три перстені», «Книга Лева», «Зелена євангелія», «Ротації» та «Велика гармонія».

В данный сборник вошли мои философские и юмористические рассказы, анекдоты, стихи и размышления. Данное произведение отличается от других книг автора индивидуальным взглядом на мир, неповторимым вкусом жизни. Читайте эту книгу и получайте хорошее настроение.

В сборник входят следующие стихотворения:«Ты помнишь? В нашей бухте сонной…»«Cижу за ширмой…»«Твое лицо мне так знакомо…»«Многое замолкло. Многие ушли…»Демон«Всю жизнь ждала. Устала ждать…»«Ушла. Но гиацинты ждали…»«Ночью в саду у меня плачет плакучая ива…»«Ты, может быть, не хочешь угадать…»Пляски осенние«Милая дева, зачем тебе знать…»Авиатор«Нет, никогда моей, и ты ничьей не будешь…»«Ветр налетит, завоет снег…»«Жизнь – без начала и конца…»«Зачем в моей усталой груди…»«Город покинув…»«И нам недолго любоваться…»«Вот Он – Христос – в цепях и розах…»«Всюду ясность Божия…»«Он занесeн – сей жезл железный…»«Распушилась, раскачнулась под окном ветла…»ВдвоемВетхая избушкаВоронаИ опять снегаБледные сказанья«Поэт в изгнаньи и в сомненьи…»«Я вижу блеск, забытый мной…»«Пусть светит месяц – ночь темна…»«Одной тебе, тебе одной…»«Ты много жил, я больше пел…»«Пора забыться полным счастья сном…»«Пусть рассвет глядит нам в очи…»«Муза в уборе весны постучалась к поэту…»«Полный месяц встал над лугом…»«Ловя мгновенья сумрачной печали…»«Она молода и прекрасна была…»«Я ношусь во мраке, в ледяной пустыне…»«В ночи, когда уснет тревога…»Servus – reginaeСольвейгАнгел-хранитель«Я был смущенный и веселый…»«О, весна без конца и без краю…»«Когда вы стоите на моем пути…»«Я помню длительные муки…»«О доблестях, о подвигах, о славе…»На поле Куликовом«Как тяжело ходить среди людей…»«Когда ты загнан и забит…»«Приближается звук…»«Земное сердце стынет вновь…»«Была ты всех ярче, верней и прелестней…»Соловьиный садСкифы«Его встречали повсюду…»Незнакомка«Ночь, улица, фонарь, аптека…»В углу дивана«Барка жизни встала…»«Ветер принес издалёка…»Гамаюн, птица вещая«Своими горькими слезами…»В ресторане«Я стремлюсь к роскошной воле…»«Сумерки, сумерки вешние…»«Погружался я в море клевера…»«Скрипка стонет под горой….»Рассвет«Бегут неверные дневные тени…»«Мне снились веселые думы…»«Вхожу я в темные храмы…»«Просыпаюсь я – и в поле туманно…»«Ты из шопота слов родилась…»Шаги командора«Не легли еще тени вечерние…»«Я – Гамлет. Холодеет кровь…»«Как день, светла, но непонятна…»«Девушка пела в церковном хоре…»«Превратила всё в шутку сначала…»«По улицам метель метет…»«И вновь – порывы юных лет…»«Я вам поведал неземное…»«Принявший мир, как звонкий дар…»В дюнахНа островах«Гармоника, гармоника!..»Фабрика«Она пришла с мороза…»БалаганчикПеред судом«О, я хочу безумно жить…»Россия«Рожденные в года глухие…»Поэты«Встану я в утро туманное…»«Петербургские сумерки снежные»«Плачет ребенок. Под лунным серпом…»Голос в тучах«Идут часы, и дни, и годы.»«Мы живeм в старинной келье»«Верю в Солнце Завета…»«Пойми же, я спутал, я спутал…»«Мы были вместе, помню я…»«За краткий сон, что нынче снится…»«На небе зарево. Глухая ночь мертва…»«Одинокий, к тебе прихожу…»«Предчувствую Тебя. Года проходят мимо…»«Мы встречались с тобой на закате…»Две надписи на сборникеПушкинскому домуСедое утроКоршунИз газет«Ветер хрипит на мосту меж столбами…»«Поднимались из тьмы погребов…»«Я шел к блаженству. Путь блестел…»«Дышит утро в окошко твое…»Неведомому БогуМоей матери («Спустилась мгла, туманами чревата…»)«Ярким солнцем, синей далью…»«Лениво и тяжко плывут облака…»«Поэт в изгнаньи и в сомненьи…»«Хоть все по-прежнему певец…»«Ищу спасенья…»«Входите все. Во внутренних покоях…»«Я, отрок, зажигаю свечи…»«Целый год не дрожало окно…»«У забытых могил пробивалась трава.»«Не доверяй своих дорог…»«Увижу я, как будет погибать…»«То отголосок юных дней…»«Отрекись от любимых творений…»«Измучен бурей вдохновенья…»«Медленно, тяжко и верно…»31 декабря 1900 года«Отдых напрасен. Дорога крута…»«Я вышел. Медленно сходили…»Моей матери («Чем больней душе мятежной…»)«В день холодный, в день осенний…»«Белой ночью месяц красный…»«Я жду призыва, ищу ответа…»«Ты горишь над высокой горою…»«Медленно в двери церковные…»«Будет день – и свершится великое…»«Я долго ждал – ты вышла поздно…»«Ночью вьюга снежная…»Ночь на Новый Год«Сны раздумий небывалых…»«На весенний праздник света…»«Не поймут бесскорбные люди…»«Ты – божий день. Мои мечты…»«Гадай и жди. Среди полночи…»«Я медленно сходил с ума…»«Весна в реке ломает льдины…»«Странных и новых ищу на страницах…»«Днем вершу я дела суеты…»«Люблю высокие соборы…»«Брожу в стенах монастыря…»«Я и молод, и свеж, и влюблен…»«Свет в окошке шатался…»«Золотистою долиной…»«Я вышел в ночь – узнать, понять…»Экклесиаст«Явился он на стройном бале…»«Свобода смотрит в синеву…»«Разгораются тайные знаки…»«Я их хранил в приделе Иоанна…»«Стою у власти, душой одинок…»«Запевающий сон, зацветающий цвет…»«Я к людям не выйду навстречу…»«Потемнели, поблекли залы…»«Всё ли спокойно в народе?..»«Отворяются двери – там мерцанья…»«Я вырезал посох из дуба…»«Ей было пятнадцать лет…»«Светлый сон, ты не обманешь…»«Темная, бледно-зеленая…»«Мой любимый, мой князь, мой жених…»«Сольвейг! О, Сольвейг! О, Солнечный Путь!..»«В густой траве пропадешь с головой…»Девушка из Spoleto«Дух пряный марта был в лунном круге…»На железной дорогеУнижение«Есть в дикой роще, у оврага…»Моей матери («Друг, посмотри, как в равнине небесной…»)«Усталый от дневных блужданий…»«Мне снилась смерть любимого созданья…»«Луна проснулась. Город шумный…»«Мне снилась снова ты, в цветах…»«Окрай небес – звезда омега…»«Милый друг! Ты юною душою…»Песня Офелии«Когда толпа вокруг кумирам рукоплещет…»«Помнишь ли город тревожный…»«Сама судьба мне завещала…»«Я стар душой. Какой-то жребий черный…»«Не проливай горючих слез…»«Зачем, зачем во мрак небытия…»«Город спит, окутан мглою…»«Пока спокойною стопою…»Dolor ante lucem«Медлительной чредой нисходит день осенний…»«Восходишь ты, что строгий день…»«Шли мы стезею лазурною…»«Разверзлось утреннее око…»«Я шел во тьме дождливой ночи…»«Сегодня в ночь одной тропою…»«Май жестокий с белыми ночами!..»РавеннаОсенний деньХудожникДвенадцать«Я помню нежность ваших плеч…»«Ну, что же? Устало заломлены слабые руки…»Голос из хораПоследнее напутствие«Смычок запел. И облак душный…»Королевна«Ты жил один! Друзей ты не искал…»Осенняя воляРусьМитинг«Я ухо приложил к земле.»«В голодной и больной неволе…»Зинаиде Гиппиус«Сердитый взор бесцветных глаз…»«Как океан меняет цвет…»«Бушует снежная весна…»«О да, любовь вольна, как птица…»«На улице – дождик и слякоть…»«Похоронят, зароют глубоко…»«Ты твердишь, что я холоден, замкнут и сух…»«Свирель запела на мосту…»

Содержание:о. Андрей (ЛОГВИНОВ) - ЗвонарьМарина СТРУКОВА - Я не прощаю и не забываюПётр КОЗЛОВ - Я вырастил русскую душу...Владимир МОЛЧАНОВ - Пока жива моя душа...Михаил ДЬЯЧЕНКО - Пусть дни становятся легкиВалерий ЧЕРКЕСОВ - За что достойно умираютВера КОБЗАРЬ - И ничего как будто не случилосьСтанислав БОНДАРЕНКО - Сторож брату моемуВладимир ФИРСОВ - За радугу держась, как за перила

Подборки стихотворений Юрия Кублановского «Поздние стансы», Виктора Куллэ «Подступает вода», Марии Ватутиной «Белый свет», Ирины Евсы «Створка твоего окна»

Сборник стихов донецкого музыканта Леонида Бирюшова. Публикуется после его смерти

Белла Ахмадулина — один из самых известных современных поэтов, она достойный продолжатель традиций великой русской литературы и создатель самобытной и неповторимой лирической системы. Ее имя стало знаковым уже в 1960-е годы. Для многих современников Ахмадулина по-прежнему воплощение поэзии и женственности, знак принадлежности к высокой литературе, где «нерасторжимы словесность и совесть».

Стихи Марины Хлебниковой, публиковавшихся в различных периодических изданиях и сборниках.

Введите сюда краткую аннотацию