Исследование технологии строения мегалитических сооружений Египта, Мексики и Перу доказывает факт существования древней высокоразвитой цивилизации, уровень знаний которой значительно превосходил достижения современного человечества. В легендах и сказаниях многих народов встречаются упоминания о богах из северной страны, которые зовут себя ариями. В 1554 году Герард Меркатор опубликовал карту северного полюса, на которой изображён разделённый на четыре части материк. По предположению учёных, этот материк и есть родина народа ариев. Но кем были арии, для науки оставалось загадкой… до появления этой книги.«Летописи страны Арии» — необыкновенная книга. Она написана с помощью способности Человека ясно Видеть прошлое. Изначально, летопись была написана на бересте волхвом Владимиром Вещим около 1600 лет назад. К сожалению, рукопись не сохранилась до наших дней, но благодаря открывшейся Памяти Рода, Александр Рассказов восстановил её текст, и теперь вы лично можете прикоснуться к тайнам далёкого прошлого, которое берёт своё начало около 40000 лет назад.Эта книга раскроет вам множество тайн, а её живой язык поможет погрузиться в далёкое прошлое и каждой клеточкой тела ощутить описанные события.Данная электронная версия книги распространяется бесплатно!Если вы желаете оказать помощь в распространении печатной продукции издательства «Светлый Мир», обращайтесь по телефонам указанным внизу.Издательство «Светлый Мир»: www.svetmi.ruТел.: +38-095-920-1696, +38-050-939-1089E-mail: izdatelstvo@svetmi.ru; svetomir@slavyanin.orgПРИГЛАШАЕМ К СОТРУДНИЧЕСТВУ АВТОРОВ!Присланные рукописи не возвращаютсяКНИГА ПОЧТОЙ:интернет-магазин «Крамница Знания»: www.kramnica.ru  Тел: +38-067-373-44-77, Skype: kramnica.ruИНФОРМАЦИОННАЯ ПОДДЕРЖКА:Сайт «Возрождение Славяно-Арийской Ведической Культуры»: www.slavyanin.orgЛетописец Владимир Вещий Редактор Ю. I. Ли-Ер-Сян Набор текста, пояснения, рисунок карты Светомир (Д.В. Пасичник)Твори добро — мир прекрасен!!!

Исследование технологии строения мегалитических сооружений Египта, Мексики и Перу доказывает факт существования древней высокоразвитой цивилизации, уровень знаний которой значительно превосходил достижения современного человечества. В легендах и сказаниях многих народов встречаются упоминания о богах из северной страны, которые зовут себя ариями. В 1554 году Герард Меркатор опубликовал карту северного полюса, на которой изображён разделённый на четыре части материк. По предположению учёных, этот материк и есть родина народа ариев. Но кем были арии, для науки оставалось загадкой… до появления этой книги.«Летописи страны Арии» — необыкновенная книга. Она написана с помощью способности Человека ясно Видеть прошлое. Изначально, летопись была написана на бересте волхвом Владимиром Вещим около 1600 лет назад. К сожалению, рукопись не сохранилась до наших дней, но благодаря открывшейся Памяти Рода, Александр Рассказов восстановил её текст, и теперь вы лично можете прикоснуться к тайнам далёкого прошлого, которое берёт своё начало около 40000 лет назад.Эта книга раскроет вам множество тайн, а её живой язык поможет погрузиться в далёкое прошлое и каждой клеточкой тела ощутить описанные события.Данная электронная версия книги распространяется бесплатно!Если вы желаете оказать помощь в распространении печатной продукции издательства «Светлый Мир», обращайтесь по телефонам указанным внизу.Издательство «Светлый Мир»: www.svetmi.ruТел.: +38-095-920-1696, +38-050-939-1089E-mail: izdatelstvo@svetmi.ru; svetomir@slavyanin.orgПРИГЛАШАЕМ К СОТРУДНИЧЕСТВУ АВТОРОВ!Присланные рукописи не возвращаютсяКНИГА ПОЧТОЙ:интернет-магазин «Крамница Знания»: www.kramnica.ru  Тел: +38-067-373-44-77, Skype: kramnica.ruИНФОРМАЦИОННАЯ ПОДДЕРЖКА:Сайт «Возрождение Славяно-Арийской Ведической Культуры»: www.slavyanin.orgЛетописец Владимир Вещий Редактор Ю. I. Ли-Ер-Сян Набор текста, пояснения, рисунок карты Светомир (Д.В. Пасичник)Твори добро — мир прекрасен!!!

В книге рассмотрены основные закономерности развития древнерусской литературы X-XVII веков, анализируются лучшие произведениярусского средневековья. При анализе каждого памятника раскрывается художественное своеобразие литературы.

«Літопис руський» — велетенська епопея про події всесвітньої історії та історії Давньої Русі від незапам’ятних часів до кінця XIII ст. Це — документальне першоджерело, де значуще кожне слово. Складається з «Повісті минулих літ», Київського літопису та Галицько-Волинського літопису.Галицько-Волинський літопис — літопис XIII століття, присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201–1292 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.Спочатку літопис складався з окремих історичних повістей. Лише при створенні загального зведення було внесено хронологію. За змістом і мовно-стилістичними особливостями Галицько-Волинський літопис поділяється на дві частини: Галицький літопис (1201–1261), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя Данила Романовича Галицького і Волинський літопис (1262–1291), складений на Волині, який більше відображав історичні волинські землі за князювання Василька Романовичата його сина Володимира.Невідомі автори Галицько-Волинського літопису (можливо, дружинники) були ідейними виразниками інтересів тих соціальних сил, на які спиралася князівська влада в боротьбі проти великих бояр, а також пригнобленого народу. Основний текст літопису пронизує ідея єдності Русі, оборона її від зовнішніх ворогів.Значне місце в Галицько-Волинському літописі посідає історія культури Галицько-Волинського князівства.Літопис пронизаний християнським духом, оскільки його писали монахи, бо тільки вони були освіченим населенням на той час. Ми можемо прослідкувати це у літописі. Наприклад: Данило змушений був іти до Золотої Орди і просити «ярлик» (дозвіл) щоб могти керувати, і одним із завдань, щоб отримати «ярлик» було поклонитися «кущу» (один із символів віри Ординців), і Данило відмовився це робити, оскільки це порушувало християнські засади князя (а згодом короля). Також, впродовж усього літописного твору згадується про незадоволеність князя Данила Київською митрополією, і він намагався створити свою — Галицьку.Переклад «Літопису руського» (з додатком творів Володимира Мономаха) українською мовою здійснено вперше. Книга містить фундаментальний науковий апарат, широко ілюстрована.Видання універсальне. Воно придатне і для наукової роботи, і для задоволення інтересу любителів рідної історії.Редакційна колегія:О. Т. ГОНЧАР, Ю. П. ДЯЧЕНКО, М. Г. ЖУЛИНСЬКИЙ, В. І. КРЕКОТЕНЬ, О. В. МИШАНИЧ, Ю. М. МУШКЕТИК, В. В. НІМЧУК, Т. І. СЕРГІЙЧУК, П. П. Толочко, В. О. ШЕВЧУКВідповідальний редактор О. В. МИШАНИЧПередмова, примітки, іменно-особовий та географічно-археологічно-етнографічний покажчики, генеалогічні таблиці, карти і плани А. Є. МАХНОВЦЯРедактор С. А. ЗАХАРОВА

«Літопис руський» — велетенська епопея про події всесвітньої історії та історії Давньої Русі від незапам’ятних часів до кінця XIII ст. Це — документальне першоджерело, де значуще кожне слово. Складається з «Повісті минулих літ», Київського літопису та Галицько-Волинського літопису.Київський літопис — одна з найдавніших пам'яток історії та літератури Київської Русі, складова частина Іпатіївського списку. Є продовженням «Повісті временних літ» і попередником Галицько-Волинського літопису, охоплює події 1118–1200 років.Дослідники вважають, що текст, який дійшов до нас, упорядкував бл. 1200 ігумен Видубицького монастиря у Києві Мойсей на основі літописних зведень, складених при княжих дворах у різних землях Русі, з певними скороченнями і доповненнями. Наявність різних авторів, неоднаковий рівень їх освіти і таланту відбилися на підході до викладу подій, стилі, оцінках фактів. Київський літопис складається з порічних записів, у які вплетені літописні оповідання, військ, повісті про князів Ігоря Ольговича, Ігоря Святославича та інших. Розповідається також про Новгород, Волзьку Болгарію, Німеччину, Чехію, Польщу, Угорщину. Та головна тема Київського літопису — Київ і Київська земля, боротьба за стольний град між Мономаховичами й Ольговичами, заклики до єднання у боротьбі проти іноземних завойовників.До Київського літопису включено окремі літературні твори — повість про вбивство Андрія Боголюбського 1174, повість про похід Ігоря Святославича на половців 1185 та інші Київський літопис — твір майже суто світський, церковним питанням приділено дуже мало уваги. Мова його наближена до тогочасної живої народної з деякими церковнослов'янськими елементами, з використанням діалогів, прислів'їв, висловів історичних осіб. Найширше представлена загальновживана і військова лексика. Привертають увагу описи окремих подій і характеристики осіб, подані надзвичайно мальовничо. Стиль викладу діловий, урочистий.Переклад «Літопису руського» (з додатком творів Володимира Мономаха) українською мовою здійснено вперше. Книга містить фундаментальний науковий апарат, широко ілюстрована.Видання універсальне. Воно придатне і для наукової роботи, і для задоволення інтересу любителів рідної історії.Редакційна колегія:О. Т. ГОНЧАР, Ю. П. ДЯЧЕНКО, М. Г. ЖУЛИНСЬКИЙ, В. І. КРЕКОТЕНЬ, О. В. МИШАНИЧ, Ю. М. МУШКЕТИК, В. В. НІМЧУК, Т. І. СЕРГІЙЧУК, П. П. Толочко, В. О. ШЕВЧУКВідповідальний редактор О. В. МИШАНИЧПередмова, примітки, іменно-особовий та географічно-археологічно-етнографічний покажчики, генеалогічні таблиці, карти і плани А. Є. МАХНОВЦЯРедактор С. А. ЗАХАРОВА

«Літопис руський» — велетенська епопея про події всесвітньої історії та історії Давньої Русі від незапам’ятних часів до кінця XIII ст. Це — документальне першоджерело, де значуще кожне слово. Складається з «Повісті минулих літ», Київського літопису та Галицько-Волинського літопису.Повість минулих літ — літописне зведення, складене в Києві на початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі.Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють «переписування» («списування») з іншого джерела. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором із літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; третя виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава — сина Володимира II Мономаха.«Повість минулих літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.Переклад «Літопису руського» (з додатком творів Володимира Мономаха) українською мовою здійснено вперше. Книга містить фундаментальний науковий апарат, широко ілюстрована.Видання універсальне. Воно придатне і для наукової роботи, і для задоволення інтересу любителів рідної історії.Редакційна колегія:О. Т. ГОНЧАР, Ю. П. ДЯЧЕНКО, М. Г. ЖУЛИНСЬКИЙ, В. І. КРЕКОТЕНЬ, О. В. МИШАНИЧ, Ю. М. МУШКЕТИК, В. В. НІМЧУК, Т. І. СЕРГІЙЧУК, П. П. Толочко, В. О. ШЕВЧУКВідповідальний редактор О. В. МИШАНИЧПередмова, примітки, іменно-особовий та географічно-археологічно-етнографічний покажчики, генеалогічні таблиці, карти і плани Л. Є. МАХНОВЦЯРедактор С. А. ЗАХАРОВА

(Учебник борцов с коммунистическим режимом в Польше 1980-х гг., с примечаниями рязанского правозащитного журнала "Карта". Одно из лучших пособий по борьбе с тоталитаризмом современных типов.)

Главный исторический труд Арсения - его мемуары о пребывании в России - дошел до нас не в авторском варианте, а в обработке его соотечественников - архимандрита Христофора и архидьякона Неофита, прибывших в Москву в 1619г. вместе с иерусалимским патриархом для поставления в московские патриархи Филарета Никитича Романова, вернувшегося из польского плена. Греческие монахи точно скопировали авторский текст, тщательно описывающий события с момента приезда архиепископа Арсения Елассонского в Москву в 1588 г. до разорения Москвы в 1611 г. (этот фрагмент предварен небольшой справкой по истории России, более подробно излагающей ход событий с начала царствования Федора Ивановича). Дальнейшие же события до вступления на престол Михаила Федоровича Романова в 1613 г. и смерти атамана Заруцкого в 1614 г. изложены ими схематически. Вероятно, записки Арсения после 1611 г. были не вполне им обработаны. Рукопись, содержащая данные тексты, была обнаружена в греческом трапезундском Сумелийском монастыре (в Малой Азии) только в конце XIX в. Кроме собственно мемуаров она содержит составленое, очевидно, теми же редакторами житие Арсения Елассонского (как местночтимый святой Арсений почитался и в Суздале) и стихотворный панегирик, где он сравнивается с Гомером.

В книге с критической точки зрения анализируется общепринятая концепция о походе князя Игоря в половецкую степь на юг причерноморского Дона. Высказывается гипотеза о совершенно другом направлении похода, а именно на запад, на север Адриатики, в долину реки По (Эридан). Это связано с особенностями процесса завоевания славянскими народами в 5–6 веках Балкан, Греции и Северного Средиземноморья.В «Слове о полку Игореве» (СПИ) древний поэт показал, по мнению автора, заключительный этап славянской экспансии в центральной части бывшей Римской империи, и раскрыл причины, по которым древние русичи не смогли удержать эту заморскую территорию (землю Троянью) в своей вассальной зависимости. В книге сделана попытка в свете новой теории комплексно раскрыть тёмные места СПИ, а также представлен на суд читателей поэтический перевод в альтернативной форме. Материал в книге подан в простой и доступной форме. Книга рассчитана на широкий круг читателей, которые интересуются отечественной историей.

Перед вами книга о мифах, легендах и традициях коренных народов Урала и Поволжья — русских, татар, чувашей, марийцев, манси, мокшан и эрзян. Вас ждут удивительные истории о зиланте и шайтане, деревянных и глиняных людях, богатырях и оборотнях, волшебных заклинаниях и зельях. Откройте для себя сказания о медвежьей силе и змеиной мудрости, богах лесов и снегов и узнайте больше о культурном богатстве России!В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.

"Моление Даниила Заточника, написанное им своему князю Ярославу Владимировичу" — памятник древнерусской литературы, возникший в начале XIII века — представляет собой послание некоего Даниила к переяславско-суздальскому князю Ярославу Всеволодовичу в период с 1213 до 1236 год (по версии В. М. Истрина).Попавший в тяжелое положение автор просит князя о помощи. Некоторые исследователи считают «Моление Даниила Заточника» первым опытом древнерусской дворянской публицистики. Для стиля «Моления Даниила Заточника» свойственны сочетание цитат из Библии, летописи с живой речью, сатирой, направленной против бояр и духовенства. Отличается книжными познаниями автора, богатством образов, сатирическим отношением к окружающим. Нарочитая униженность сочетается с подчёркнутым умственным превосходством.Творение Даниила было открыто и впервые частично опубликовано Н. М. Карамзиным в примечаниях к его "Истории государства Российского". Все списки памятника делятся на две редакции, существенно отличающиеся одна от другой по составу, текстуально и идейно. Один вариант сочинения бытовал с названием "Слово Даниила Заточника, еже написа своему князю Ярославу Владимировичу". Другой вариант — с названием "Моление (или Послание) Даниила Заточника к своему князю Ярославу Всеволодовичу". В настоящее время утвердилась мнение о том, что произведение было создано после первого столкновения русских с монголо-татарами, то есть после 1223 г.Публикуется в двух вариантах: древнерусский текст и в переводе Д.С.Лихачева.

Имя Александра Николаевича Афанасьева стоит в одном ряду с именами выдающихся русских ученых XIX в. Его плодотворная деятельность отличалась замечательной многосторонностью. Он проявил себя как вдумчивый историк культуры и исследователь русской литературы, правовед, этнограф, фольклорист и журналист. Особая заслуга принадлежит Афанасьеву — составителю сборника народных русских сказок. Афанасьевский сборник (8 выпусков, 1855–1863) — выдающееся издание не только отечественной, но и мировой фольклористики. Явившись первым и пока единственным сводом русских сказок, в котором они представлены наряду с украинскими и белорусскими, сборник положил начало научному собиранию и изучению восточнославянской сказки и стал поистине народной книгой, сыгравшей исключительную роль в воспитании не одного поколения читателей.

Имя Александра Николаевича Афанасьева стоит в одном ряду с именами выдающихся русских ученых XIX в. Его плодотворная деятельность отличалась замечательной многосторонностью. Он проявил себя как вдумчивый историк культуры и исследователь русской литературы, правовед, этнограф, фольклорист и журналист. Особая заслуга принадлежит Афанасьеву – составителю сборника народных русских сказок. Афанасьевский сборник (8 выпусков, 1855–1863) – выдающееся издание не только отечественной, но и мировой фольклористики. Явившись первым и пока единственным сводом русских сказок, в котором они представлены наряду с украинскими и белорусскими, сборник положил начало научному собиранию и изучению восточнославянской сказки и стал поистине народной книгой, сыгравшей исключительную роль в воспитании не одного поколения читателей.

«Был един народ славянский: и те славяне, что сидели по Дунаю, покорённые уграми, и моравы, и чехи, и ляхи, и поляне, которых теперь называют русь. Для них ведь, первых, для моравов, созданы буквы, названные славянской грамотой; эта же грамота и у руси, и у болгар дунайских…»

Сочинение разделяется на 13 глав, в которых трактуется о царях и царской семье, их образе жизни, придворных церемониях, о царских чиновных и служилых людях, о сношениях московских царей с иноземными государями, о царских дворах, приказах, городах, их управлении, об организации войска, о торговых людях и торговле, о крестьянах, о боярах и их быте. Хорошо знакомый со всеми сторонами жизни московского государства, автор сообщает драгоценные данные для изучения государственной и общественной жизни допетровской Руси. Фактические неточности немногочисленны и неважны.

Ломоносов — первый великий русский поэт, и ему выпала особо важная роль в становлении словесности. Своим творчеством он коренным образом изменил облик литературы, ее характер, ее место и роль в общественной жизни страны. Он был, по словам Белинского, Петром Великим русской литературы.В данном издании представлены оды, надписи и стихотворения.Примечания: П. Орлов