Ты когда-нибудь знакомилась с парнем, в котором бы прекрасно уживался и Демон ночи, и Ангел дня? Когда-нибудь видела живого питекантропа? А может, мечта-всей-твоей-жизни падала в твои объятия? Карусель жизни раскручивается все быстрей, уже невозможно уследить за событиями, невозможно устоять на месте. На старт, внимание, марш! Беги! Сегодня сама судьба раскрывается перед нами!

Роман «Вишенки» написан в традициях русской классической прозы.

Главные герои – священник, землевладелец, простые крестьяне, что всю жизнь трудились, не покладая рук. Именно на таких людях держалась и держится Русь. Они хотят спокойно трудиться, выращивать хлеб, растить детей. Им совершенно чужды «мировые революции». Но их втягивает в воронку событий, которые случились со страной в период с 1905-1941 гг. Не всегда Родина относилась к ним с пониманием, была даже жестока. Однако это не обозлило сердца людей. Они остались верны своей Родине, деревеньке Вишенки, где жили и трудились всю жизнь.

О них, людях труда и чести роман «Вишенки».

Айрис Чэпел и пять ее сестер – наследницы состояния огнестрельного оружия Чэпел. Они живут в роскошном викторианском особняке с отстраненным отцом-трудоголиком и психически неуравновешенной матерью, которая считает, что их дом проклят. Сестры выросли, надеясь только друг на друга. Они жаждут вырваться из жуткой сказки своего детства и попасть в большой мир, но для молодых женщин из Коннектикута 50-х годов единственный выход – выйти замуж.Однако вскоре становится ясно, что для сестер замужество равносильно смерти.Когда старшая сестра выходит замуж, случается трагедия. Невеста загадочным образом умирает уже на следующий день, шокировав свою семью и город. Но это только начало цепи бедствий, которые заставят каждую женщину задуматься, не убьет ли и ее настоящая любовь. Только Айрис, вторая по возрасту, находит способ сбежать, но сможет ли она навсегда скрыться от семейного проклятия?

Постмодернизм – философия нашего времени, отрицающая саму возможность достоверности. Это маргинальный китч, антирациональность которого диктует культурологический дискурс XXI века. Вот откуда берутся сюжеты современного искусства – абсурдные по сути, но полностью отражающие текущие тенденции.

В литературе данное направление представлено широко, в том числе и современными молодыми авторами. Один из них – Василий Тарасун. Его сборник «ВиRUS пOSTмодерна» погружает читателя в перевернутый мир авторской фантазии.

И в этом прелесть произведений такого типа. Здесь никого не удивляет, что сюжет «Эпоса о Гильгамеше» вдруг превращается в постановку о разборках криминальных авторитетов, а Маркс и Энгельс оказываются белыми медведями, сбежавшими из зоопарка в канун Нового года, чтобы посетить Кремль.

Эти рассказы можно воспринимать по-разному – и как глубокие философские притчи, и как абсурдный бред, талантливо исполненный с литературной точки зрения. Однозначно одно – произведения автора не оставят равнодушным ни одного читателя.

Донедавна Марта фон Вайхен пишалася своїм корінням: її предок поляг смертю хоробрих під час Другої світової війни й похований десь під Житомиром. Аж раптом дівчина дізнається, що вона – нащадок нациста, який доживав свій вік у божевільні, граючись у єврея. Відлуння минулого кличе її до України, поки її майбутнє блукає вулицями Берліна…

«Візантійська фотографія» презентує прозові твори відомого українського поета, прозаїка, критика, публіциста, автора наукових досліджень з герменевтики текстів, філософії; екзеґета, популяризатора станіславівського феномену.Про автора:Володимир ЄшкілєвНародився 23 травня 1965 року. Автор романів «Адепт» (1993, у співавторстві з О. Гуцуляком), «Пафос» (2000), «Імператор повені» (2001), поетичних збірок «Диптих» (2001) і «Занепад Галичини» (2001). Упорядник Малої української енциклопедії актуальної літератури «Повернення деміургів» (1998, разом із Ю. Андрухрвичем, проект отримав відзнаку Форуму видавців). Автор розвідки «Воццекургія Бет» (1998). У 1995 та 1997 роках отримував гранти Міжнародного фонду «Відродження» на персональний проект літературно-філософського часопису «Плерома», у 1999 р. Преміальний грант МВФ. Концептор проекту «Четвер-Імперія» (1993). Автор проекту «Арт-паломництво» (Україна-Ізраїль, 1998). У 1998-2000 роках — куратор міжнародного виставкового проекту «Ознака», у 2000-2001 рр. — концептор і куратор російсько-українського видавничо-виставкового проекту «Станіслав+2», з 2001 року — редактор літературного часопису «Потяг 75/76». «Єшкілєв відомий як „сірий кардинал нової української літератури“» (Ігор Сід, Москва)«У „Пластиліновій рушниці…“ Єшкілєва маємо справу з тією Україною, якої, на жаль, більше, ніж усіх інших разом. Це пластилінова, безнадійно інфантильна Україна, що, будучи відштовхнутою батьківською імперською владою, так і не спромоглася пройти обряд ініціації і здобути через друге народження нову, хай навіть віртуальну цілісність». (Олександр Бойченко, Оксана Пендерецька, Чернівці)«Що Єшкілєв не поет, не критик і не прозаїк — це ясно кожному». (Григорій Штонь, Київ)«Володимир Єшкілєв — це Дмитрій Галковський української літератури». (Наталія Ігрунова, Москва)«Невже Єшкілєв — це наш новий Франко?» (Віктор Неборак, Львів)

В антифашистському романі «Війна з саламандрами» відомого чеського письменника К. Чапека узагальнено особливості тоталітарної ідеології й проаналізовано ті соціальні передумови, що створюють умови для виникнення подібної форми суспільної свідомості. Початий, як авантюрний роман, з опису екзотичних пригод капітана ван Тоха, який відкрив на невідомих нікому островах великих саламандр, здатних виконувати нескладні роботи, навчатися людській мові й користуватися примітивними знаряддями, роман поступово набуває філософічності, наповнюючись роздумами над людською природою. Тут містяться прямі натяки на факти міжнародного життя середини 30-х років, на окремих політичних, суспільних і культурних діячів.

Коли здається, що всі неприємності вже позаду, життя ставить перед Біллі нове випробування. На нього чекає курс лікування в психіатричній клініці для злочинців у Лімі. Це місце вважається справжнім пеклом на землі. Те, що коять з пацієнтами у цих стінах, має залишатися моторошною таємницею. Побиття та щоденні знущання — далеко не найжахливіше з того, що чекає на Біллі. Але він не такий, як інші хворі. Він має 24 особистості та безмежну волю до життя. У голові Біллі точаться запеклі війни, і його намагатимуться знищити, не розуміючи, що мають справу не з ним одним… Яка боротьба буде простішою — із системою чи із самим собою?

Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника- нелегала Миколи Глущенка (у книжці — Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі — Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, — так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…

Як і властиво Юрію Винничуку, «Вілла Деккера» віртуозно балансує на межі ретродетективу й політичного трилера — так само, як герої книжки балансують у невизначеному межичасі буквально за кілька днів до початку Другої світової. Вир драматичних подій та яскравий гумор, глибоке знання таємного життя передвоєнного Львова, соковита мова, кримінальні та любовні інтриги — усе це читач знайде в новому романі визнаного майстра.

Ця сімейна сага – про дві звичайні українські родини. Але час, у якому їм судилося жити, незвичайний: Україна ХХ століття, воєнне лихоліття. На долі цих людей припало багато випробувань: окупація, втрата домівок, розпорошення родини, концентраційні табори, остарбайтерство й еміграція… Герої намагаються зрозуміти – чи можлива свобода в заґратованому світі, та й де він, той кращий світ? Чи існує взагалі?

Ірися Ликович (нар. 1984 р.) закінчила філологічний факультет Ужгородського Національного університету. Працювала журналістом у газеті «Думська площа» (м. Одеса). Переможець українсько-німецької премії Олеся Гончара та премії «Дебют». Автор трьох прозових книжок: «Перелітна» (2006), «Твоя дитинка» (нагороджена відзнакою «Вибір видавців» Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова – 2010») і «Татцельвурм. Тірольська історія» (2011) – номінант на премію «Книга Року» за версією Бі-Бі-Сі. Роман «Віртуалка» отримав спеціальну відзнаку Австрійського культурного форуму на «Коронації слова – 2012». Хобі – літературні переклади з угорської та німецької мов. Живе і працює у Відні.У її буднях присутні Майорка, темна кімната, сліпі та веб-камера. У її житті не залишилося місця для себе, хоча вона щодня бачить тільки власне зображення на моніторі. Віртуальна любов – така ж залежність, як наркотики чи алкоголь, – втеча від себе. Діана розуміє це, тому і зважується на бунт – бунт, за межами якого на неї чекає правда про працівниць Інтернет-бізнесу. Але чи можливо розпочати нове життя після того, як твоє оголене тіло бачили тисячі чоловіків?…

Вісім різних доторків до життя восьми авторок, які однаково вправно пишуть латинкою і мовою програмування, малюють, готують їжу та аналітичні звіти, ведуть репортажі з «гарячих точок» планети, розбивають серця, щоб потім знов і знов склеювати їхні уламки. Учасниці проекту «8» — іронічні, дотепні, інколи магічні, пронизливі, зворушливі. Їхній літературний голос часом звучить хрипко, але ніколи не фальшивить.Для всіх, кого цікавлять сучасна проза, жінки й Інтернет.

Прыгажосць чалавека працы, жывыя праблемы нашай сучаснасці, роздум піеьменніка пра яго абавязак служэння роднаму народу, дружба народаў вялікай савецкай сям'і i краін сацыялістычнай садружнаеці, клопат пра мір на Зямлі, прыгажоець беларускай прыроды, паэзія дзяцінства — усё гэта знойдзе чытач у новай кнізе пісьменніка.