"Библиотека мировой литературы" предлагает читателям прозу признанного классика литературы XX века Акутагавы Рюноскэ (1892 - 1927). Акутагава по праву считается лучшим японским новеллистом. Его рассказы и повести глубоко философичны и психологичны вне зависимости от того, саркастичен ли их тон или возвышенно серьезен.

… Около харчевни толпились люди, и оттуда слышались крики, смех и задорное улюлюканье. Командир подошел к толпе и, протиснувшись вперед, увидел светло-бурого, курчавого, с коротким коренастым туловищем медведя, привязанного к столбу цепью. Ребятишки бросали в него камешки и смеялись. Медведь сердито рычал и рвался с цепи, чтобы схватить своих обидчиков, но ошейник его душил, зверь хрипел и грыз цепь. Взгляд его был угрюм, маленькие карие глаза метались из стороны в сторону.— Ребята, не надо дразнить зверя, опасно, — сказал командир и, вынув из кармана шинели кусочек чёрного хлеба, показал его медведю. Тот встал на задние лапы и потянулся за хлебом, но человек вёл свою руку по кругу над мордой зверя, и медведю в погоне за хлебом пришлось обернуться вокруг себя.В толпе послышался смех. Кто-то крикнул:— Э, гляди, танцует! Учёный!..

Беллетрист на войне: один день переживаний заставит его пересмотреть всю свою жизнь…© FantLab.ru

Авторът на този роман е сред класиците на научнофантастичния жанр. Творбата поставя началото на цяла серия произведения, посветени на темата за „свръхсъзданието“. В центъра й е идеята за хомо гещалт — сложна личност, създадена от няколко души с телепатични способности, нова крачка в психическата еволюция на човека. Проблемът, който занимава писателя, е доколко тази нова, могъща личност е приспособима и може да бъде полезна на обществото. Той го разрешава с присъщото му остро социално чувство и оригинално фантастично мислене.

Хорхе Луїс Борхес (1899–1986) — культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Великий аргентинський письменник створив незвичайне послання — «Повідомлення Броуді». За псевдодокументальністю й алюзіями цього метатексту ховаються загадки історії, глибокі знання про людство, його богів й кумирів, видимі й невидимі світи. Камертоном збірки історій є Біблія, її сюжети й етика, інтерпретована простими словами. А◦проте: «Істинно кажу вам, Бог лише збирається створити цей світ».

В.Підмогильний - мораліст і в «Повісті без назви» - останньому своєму творі, що до нас дійшов. На жаль, майже не зберіглась передмова до книги, власне, у звертанні до читача, а це мав би бути ключ до її прочитання. Але сам текст зберігся повністю і тут сумнівів нема: перед нами один із найблискучіших і найсерйозніших творів не тільки В. Підмогильного, але й усієї тодішньої української літератури. Так, перед нами знову ніби моралістичний трактат, одягнутий у художню форму, своєрідна самодіскусія, яка знову примушує пригадати Григорія Сковороду, хоч і тут він жодного разу не називається.

1.0 - создание файла

Уже опублікована на початку 1924 p. «Повість про санаторійну зону» була багатообіцяючою заявкою молодого письменника на оволодіння жанрами «великої» прози. Хоча написано твір у тій же, притаманній ранньому Хвильовому, лірико-імпресіоністичній стилістиці. Тут постає ціла галерея зайвих людей, вчорашніх палких борців за нове життя, в якому їм тепер немає місця. І сама відгороджена від світу «санаторійна зона» - уособлення останнього прихистку цих розчарованих, відкинутих на узбіччя героїв. У заміському санаторії збираються різні люди, здебільшого невдахи чи надломлені життям колишні борці, які болісно переживають крах ідеалів.