В 1929 году Фолкнер пишет одно из главных своих произведений — роман 'Шум и ярость' The Sound and the Fury, 1929), который углубляет и развивает заявленную в 'Сарторисе' тему обречённости патриархальной традиции фермерского Юга, распада и дегуманизации его общественных отношений. Деградацию Юга Ф. связывает с допущенной в прошлом роковой ошибкой — признанием законности рабства. Вместе с уходящей 'южной цивилизацией' гибнут и порожденные ею люди — герои Ф. это и представители старого плантаторского рода, и бедняки–фермеры из романа 'На смертном одре' (1930).При этом можно сказать, что роман 'Шум и ярость' (1929) был во многом совершенно новым, новаторским для Фолкнера произведением, о котором продолжаются споры и в настоящее время. Тема 'Шума и ярости' в известной степени близка 'Сарторису': это тоже история семьи южных аристократов Компсонов, но изображена она реальнее и трагичнее. В 'Шуме и ярости' отсутствует романтический пафос, который играл большую роль в 'Сарторисе'. Мир страшной обыденности, экономическая и социальная деградация Компсонов, полное падение моральных устоев приводит к окончательному краху одну из самых знатных и гордых семей американского Юга.

«Шум і лють» Вільяма Фолкнера справедливо вважають одним із найвпливовіших романів XX століття, який став знаковим не лише для американського модернізму, а й для всієї американської літератури загалом. Сам же письменник цінував його чи не найбільше зі всього свого доробку. Один з найяскравіших художніх текстів напряму «південної школи», «Шум і лють» творить міф старого доброго американського Півдня, яким він став після поразки у Громадянській війні, та оповідає про давній і колись заможний південний рід, за чиїм розпадом і тлінням пропонують спостерігати читачеві. Через свідомість представників цього роду Вільям Фолкнер зі всією притаманною йому майстерністю показує нам світ-якого-більше-немає. Тут хитромудро переплітаються міфи та історія минулого, діти, які розплачуються за гріхи батьків, і батьки, які нічого і нікого не можуть відпустити. І лише такому великому художнику й мислителю, як Вільям Фолкнер, до снаги приборкати такі могутні теми.

Жил-был Шут. Но никто из окружающих не знал этого настоящего его имени. Отец звал его Валентином, мать – когда Валенькой, когда Валькой. В школе называли его Валей.И только он сам знал свое истинное имя – Шут, гордился им, оберегая от чужих любопытных ушей и нескромных языков, носил его глубоко под сердцем, как самую большую тайну и самое сокровенное богатство, и лишь по вечерам, наедине с самим собой, дождавшись, пока родители лягут спать и не смогут нарушить его одиночество, заносил это имя в свой «Дневник». Почерк у Шута был корявый и неразборчивый, но имя свое он всегда выписывал с чрезвычайной тщательностью, едва ли не каллиграфически, так что рядом с другими словами оно смотрелось неожиданно и странно, точно чужой руке принадлежащее.

(англ. Jerome Klapka Jerome) — английский писатель-юморист.В настоящем разделе будут размещаться только свободные русские переводы Джерома.

Впервые напечатано в журнале "Сверчок", 1886, N10. Для собрания сочинений А.П.Чехов переработал этот рассказ; в журнальной редакции "Шуточка" имела другой конец: "Я выхожу из кустов, и, не дав Наденьке опустить рук и разинуть рот от удивления, бегу к ней и ... Но тут позвольте мне жениться".

У передмові до «Ругон-Макарів» (1871–1893) Е. Золя написав; «Цей твір, що містить в собі багато епізодів, є… на мою думку, природною і соціальною історією однієї родини з Другої імперії».«Щастя Ругонів» — перший роман серії «Ругон-Макари».

Збірка оповідань, тісно пов’язаних з долею автора, відкриває незвичний художній світ творів Ейвінда Юнсона. Вправно й ощадно виписані образи його оповідань викликають суперечливі відчуття, що додає особливого присмаку цій книжці — путівнику у шведський світ. Разом із Гаррі Мартінсоном у 1974 році Ейвінд Юнсон дістав Нобелівську премію — «за майстерність прози, що охоплює багато країн та епох і служить ідеї свободи».