КНИГА ГОДА ПО ВЕРСИИ THE TELEGRAPH.Оксфордский профессор археологии представляет масштабное исследование истории магии – показывая ее актуальность и важность с древности и до наших дней.Человечество с незапамятных времен практиковало магию в самых разнообразных целях – чтобы защититься от многочисленных угроз жестокого первобытного мира, почтить память предков, получить удачный урожай или справиться с болью и страхом. Магия пронизывала все сферы жизни древних людей, но постепенно, с развитием религии, а позднее – науки, начала выходить из обихода и приобрела дурную репутацию.В своей книге оксфордский профессор археологии Крис Госден возвращает магии ее важное место в мировой истории. На многочисленных археологических источниках и древних текстах он показывает, что магия, в отличие от религии и науки, формировала особые отношения человека с окружающим миром, и потому даже сегодня магические практики – гадания, суеверия, привороты – присутствуют в нашей жизни. От проклятий и чар древнегреческой и римской магии до шаманских традиций Евразии, коренных народов Америки и Африки; от алхимии эпохи Возрождения до загадок современной квантовой физики – поразительная, увлекательная и красочная «История магии» дополняет недостающую главу истории нашей цивилизации и показывает, зачем магия нужна сегодня.«В этой прекрасно написанной иллюстрированной книге Госден предлагает энциклопедический сборник магических практик по всему миру и на протяжении всей истории. Культурный и исторический охват его знаний поразителен и делает эту книгу важным справочным пособием». – Bookpage «Увлекательная и талантливо написанная, эта книга – всемирная история, от степей Монголии до дворцов Парижа, рассказанная через призму магии, которая существовала во все времена. Это захватывающая поездка удивительного размаха, наполненная шаманами, ведьмами, королями и эзотерическими обрядами. Важное и необходимое чтение, полное интересных исторических находок». – Саймон Себаг Монтефиоре, историк, автор книг.В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.

Маркевич Микола (1804-60), історик, етнограф, поет і музика-композитор, приятель Т. Шевченка, народився у селі Турівці на Прилуччині, де жив і помер; студіював у Петербурзі (у пансіоні при Педагогічному Інстетуті), і в Москві (вчився музики у Дж. Фільда). Близький до декабристських літ. кіл. (писав вірші, перекладав на російську мову Шекспіра й Байрона тощо), Маркевич з великим захопленням зустрів поезії К.Рилеєва, присвячені визвольній боротьбі України в минулому. вся літературна й наукова творчість Маркевича була просякнена патріотичним духом. 1831 р. він видав у Москві свої "Украинские мелодии", де у віршах російською мовою оспівував героїчне минуле України. Протягом довгих літ Маркевич збирав матеріали до історії України, м. ін. в архівах, зокрема в чернігівських. Проте основним джерелом для нього була "Історія Русів" (тоді ще не опублікована), під ВПЛИВОМ якої написаний головний твір Маркевича "История Малороссии" (закінчений 1838, надрукований у 5 томах у Москві 1842-43; 1-2 том - основний текст, а 3-5 том. - документальні додатки, примітки, опис джерел, списки полків, сотень січових куренів, реєстр володарів України, списки ген. старшини, полковника, вищого духовенства, хронологічні таблиці тощо). Хоч "История Малороссии" з боку науково - методологічного вже не відповідала тодішньому станові історія науки, своєю схемою історії України, яку Маркевич розглядав як самостійний і безперервний процес розвитку від найдавніших часів аж до сучасности, твір Маркевича мав не абиякий вплив на сучасників (зокрема на Шевченка, який присвятив Маркевичу вірш "Бандуристе, орле сизий") і українську історіографію 19 в., а документальні додатки до нього збергають певне значення и досі.Издание книгопродавца О.И. Хрусталева.М О С К В А.В типографии Августа Семена,при Императорской Медико — Хирургической Академии.1842.Печатать дозволяетсяс тем, чтобы по напечатании представлены были в Ценсурный Комитет указанное число экземпляров. С. Петербург. Май 7 — го дня 1840 года.Ценсор П. Корсаков.

Маркевич Микола (1804-60), історик, етнограф, поет і музика-композитор, приятель Т. Шевченка, народився у селі Турівці на Прилуччині, де жив і помер; студіював у Петербурзі (у пансіоні при Педагогічному Інстетуті), і в Москві (вчився музики у Дж. Фільда). Близький до декабристських літ. кіл. (писав вірші, перекладав на російську мову Шекспіра й Байрона тощо), Маркевич з великим захопленням зустрів поезії К.Рилеєва, присвячені визвольній боротьбі України в минулому. вся літературна й наукова творчість Маркевича була просякнена патріотичним духом. 1831 р. він видав у Москві свої "Украинские мелодии", де у віршах російською мовою оспівував героїчне минуле України. Протягом довгих літ Маркевич збирав матеріали до історії України, м. ін. в архівах, зокрема в чернігівських. Проте основним джерелом для нього була "Історія Русів" (тоді ще не опублікована), під ВПЛИВОМ якої написаний головний твір Маркевича"История Малороссии" (закінчений 1838, надрукований у 5 томах у Москві 1842-43; 1–2 том — основний текст, а 3–5 том. — документальні додатки, примітки, опис джерел, списки полків, сотень січових куренів, реєстр володарів України, списки ген. старшини, полковника, вищого духовенства, хронологічні таблиці тощо). Хоч "История Малороссии" з боку науково — методологічного вже не відповідала тодішньому станові історія науки, своєю схемою історії України, яку Маркевич розглядав як самостійний і безперервний процес розвитку від найдавніших часів аж до сучасности, твір Маркевича мав не абиякий вплив на сучасників (зокрема на Шевченка, який присвятив Маркевичу вірш "Бандуристе, орле сизий") і українську історіографію 19 в., а документальні додатки до нього збергають певне значення и досі.Издание книгопродавца О.И. Хрусталева.М О С К В А.В типографии Августа Семена,при Императорской Медико — Хирургической Академии.1842.Печатать дозволяетсяс тем, чтобы по напечатании представлены были в Ценсурный Комитет указанное число экземпляров. С. Петербург. Май 7 — го дня 1840 года.Ценсор П. Корсаков.

Маркевич Микола (1804-60), історик, етнограф, поет і музика-композитор, приятель Т. Шевченка, народився у селі Турівці на Прилуччині, де жив і помер; студіював у Петербурзі (у пансіоні при Педагогічному Інстетуті), і в Москві (вчився музики у Дж. Фільда). Близький до декабристських літ. кіл. (писав вірші, перекладав на російську мову Шекспіра й Байрона тощо), Маркевич з великим захопленням зустрів поезії К.Рилеєва, присвячені визвольній боротьбі України в минулому. вся літературна й наукова творчість Маркевича була просякнена патріотичним духом. 1831 р. він видав у Москві свої "Украинские мелодии", де у віршах російською мовою оспівував героїчне минуле України. Протягом довгих літ Маркевич збирав матеріали до історії України, м. ін. в архівах, зокрема в чернігівських. Проте основним джерелом для нього була "Історія Русів" (тоді ще не опублікована), під ВПЛИВОМ якої написаний головний твір Маркевича"История Малороссии" (закінчений 1838, надрукований у 5 томах у Москві 1842-43; 1–2 том — основний текст, а 3–5 том. — документальні додатки, примітки, опис джерел, списки полків, сотень січових куренів, реєстр володарів України, списки ген. старшини, полковника, вищого духовенства, хронологічні таблиці тощо). Хоч "История Малороссии" з боку науково — методологічного вже не відповідала тодішньому станові історія науки, своєю схемою історії України, яку Маркевич розглядав як самостійний і безперервний процес розвитку від найдавніших часів аж до сучасности, твір Маркевича мав не абиякий вплив на сучасників (зокрема на Шевченка, який присвятив Маркевичу вірш "Бандуристе, орле сизий") і українську історіографію 19 в., а документальні додатки до нього збергають певне значення и досі.Издание книгопродавца О.И. Хрусталева.М О С К В А.В типографии Августа Семена,при Императорской Медико — Хирургической Академии.1842.Печатать дозволяетсяс тем, чтобы по напечатании представлены были в Ценсурный Комитет указанное число экземпляров. С. Петербург. Май 7 — го дня 1840 года.Ценсор П. Корсаков.

Данная книга представляет собой исследование истории Малороссии. Её весьма желательно прочитать каждому русскому националисту и стороннику воссоединения Малороссии, Белоруссии и Новороссии с Великороссией. Книга уникальна тем, что она написана живым русским языком. Ее чтение погрузит читателя во времена казачества, восстания Богдана Хмельницкого против Польши, воссоединения Малороссии с Россией, восстаний Железняка и Гонты, Гайдаматчины и других драматичных событий из жизни русского народа, которые русофобские силы старательно вычёркивают из истории.Автор книги Ковалевский, Павел Иванович ― русский консервативный публицист, теоретик национализма, общественный деятель, психиатр, профессор Харьковского, Варшавского, Санкт-Петербургского и Казанского Императорских университетов.

Маркевич Микола (1804-60), історик, етнограф, поет і музика-композитор, приятель Т. Шевченка, народився у селі Турівці на Прилуччині, де жив і помер; студіював у Петербурзі (у пансіоні при Педагогічному Інстетуті), і в Москві (вчився музики у Дж. Фільда). Близький до декабристських літ. кіл. (писав вірші, перекладав на російську мову Шекспіра й Байрона тощо), Маркевич з великим захопленням зустрів поезії К.Рилеєва, присвячені визвольній боротьбі України в минулому. вся літературна й наукова творчість Маркевича була просякнена патріотичним духом. 1831 р. він видав у Москві свої "Украинские мелодии", де у віршах російською мовою оспівував героїчне минуле України. Протягом довгих літ Маркевич збирав матеріали до історії України, м. ін. в архівах, зокрема в чернігівських. Проте основним джерелом для нього була "Історія Русів" (тоді ще не опублікована), під ВПЛИВОМ якої написаний головний твір Маркевича"История Малороссии" (закінчений 1838, надрукований у 5 томах у Москві 1842-43; 1–2 том — основний текст, а 3–5 том. — документальні додатки, примітки, опис джерел, списки полків, сотень січових куренів, реєстр володарів України, списки ген. старшини, полковника, вищого духовенства, хронологічні таблиці тощо). Хоч "История Малороссии" з боку науково — методологічного вже не відповідала тодішньому станові історія науки, своєю схемою історії України, яку Маркевич розглядав як самостійний і безперервний процес розвитку від найдавніших часів аж до сучасности, твір Маркевича мав не абиякий вплив на сучасників (зокрема на Шевченка, який присвятив Маркевичу вірш "Бандуристе, орле сизий") і українську історіографію 19 в., а документальні додатки до нього збергають певне значення и досі.Издание книгопродавца О.И. Хрусталева.М О С К В А.В типографии Августа Семена,при Императорской Медико — Хирургической Академии.1842.Печатать дозволяетсяс тем, чтобы по напечатании представлены были в Ценсурный Комитет указанное число экземпляров. С. Петербург. Май 7 — го дня 1840 года.Ценсор П. Корсаков.

Маркевич Микола (1804-60), історик, етнограф, поет і музика-композитор, приятель Т. Шевченка, народився у селі Турівці на Прилуччині, де жив і помер; студіював у Петербурзі (у пансіоні при Педагогічному Інстетуті), і в Москві (вчився музики у Дж. Фільда). Близький до декабристських літ. кіл. (писав вірші, перекладав на російську мову Шекспіра й Байрона тощо), Маркевич з великим захопленням зустрів поезії К.Рилеєва, присвячені визвольній боротьбі України в минулому. вся літературна й наукова творчість Маркевича була просякнена патріотичним духом. 1831 р. він видав у Москві свої "Украинские мелодии", де у віршах російською мовою оспівував героїчне минуле України. Протягом довгих літ Маркевич збирав матеріали до історії України, м. ін. в архівах, зокрема в чернігівських. Проте основним джерелом для нього була "Історія Русів" (тоді ще не опублікована), під ВПЛИВОМ якої написаний головний твір Маркевича"История Малороссии" (закінчений 1838, надрукований у 5 томах у Москві 1842-43; 1–2 том — основний текст, а 3–5 том. — документальні додатки, примітки, опис джерел, списки полків, сотень січових куренів, реєстр володарів України, списки ген. старшини, полковника, вищого духовенства, хронологічні таблиці тощо). Хоч "История Малороссии" з боку науково — методологічного вже не відповідала тодішньому станові історія науки, своєю схемою історії України, яку Маркевич розглядав як самостійний і безперервний процес розвитку від найдавніших часів аж до сучасности, твір Маркевича мав не абиякий вплив на сучасників (зокрема на Шевченка, який присвятив Маркевичу вірш "Бандуристе, орле сизий") і українську історіографію 19 в., а документальні додатки до нього збергають певне значення и досі.Издание книгопродавца О.И. Хрусталева.М О С К В А.В типографии Августа Семена,при Императорской Медико — Хирургической Академии.1842.Печатать дозволяетсяс тем, чтобы по напечатании представлены были в Ценсурный Комитет указанное число экземпляров. С. Петербург. Май 7 — го дня 1840 года.Ценсор П. Корсаков.

Монография посвящена истории старейшего духовно-рыцарского ордена Римско-католической церкви. На протяжении своей многовековой истории орден не раз вынужден был менять свое местонахождение, менялось и название ордена и его рыцарей. В начале они назывались госпитальерами, или иоаннитами, с 1291 года «рыцарями Кипра», с 1306 года «рыцарями Родоса». Только тогда, когда в 1530 году орден получил во владение от императора Священной Римской империи германской нации Карла V остров Мальту, он стал называться «Мальтийским». Впрочем, и до сего дня орден продолжают называть «орденом иоаннитов», «орденом госпитальеров» или «Орденом святого Иоанна Иерусалимского». Большое внимание в исследовании уделено взаимоотношениям ордена и Российской империи. Вводятся в научный оборот неизвестные российским исследователям документы из зарубежных публикаций и российских архивов.Впервые читателям предлагается исторический очерк о Мальтийском ордене XIX–XX вв.

Монография посвящена истории старейшего и самого прославленного духовно-рыцарского ордена, отмечающего в 1999 г. свое 900-летие. Госпитальеры, иоанниты, рыцари Кипра, родосские рыцари и, наконец, мальтийские рыцари — все эти наименования относятся к членам Ордена св. Иоанна Иерусалимского и отражают исторический путь Ордена, возникшего из братства госпиталя в Иерусалиме в начале Крестовых походов, а затем размещавшегося на Кипре, Родосе, Мальте, в России и, в последний период своей истории, в Риме. Особое внимание уделено взаимоотношениям Ордена с Россией.В приложениях даны тексты подлинных документов Ордена. Многие материалы опубликованы впервые. Для широкого круга любителей истории.

Нет нужды говорить, что такое мафия, — ее знают все. Но в то же время никто не знает в точности, в чем именно дело. Этот парадокс увлекает и раздражает. По-видимому, невозможно определить, осознать и проанализировать ее вполне удовлетворительно и окончательно. Между тем еще ни одно тайное общество не вызывало такого любопытства к таких страстей и не заставляло столько говорить о себе.

В своих воспоминаниях известный анархист Петр Аршинов (1887–1938) рассказывает о махновском движении 1918–1921 гг. На страницах книги читатель найдет интересную информацию о Несторе Махно и его ближайших сподвижниках, революционных событиях на Украине, о союзе махновцев с большевиками и борьбе с белогвардейцами.Воспоминания П. Аршинова являются важным источником для изучения феномена «зеленых повстанцев» в годы Гражданской войны в России.

Вторая часть трилогии автора о мексиканской революции охватывает относительно неизвестный для российского читателя период 1917–1928 года, когда именно к Мексике и России было приковано внимание всего мира. В обеих странах победили масштабные народные революции и 20-е годы были временем реализации революционных программ на практике. В условиях ожесточенного противодействия Запада (и в случае Мексики – прежде всего, США) Россия и Мексика проводили грандиозные социальные эксперименты, внимательно изучая опыт друг друга. В обеих странах происходили ожесточенные внутренние схватки в стане победивших революционеров – и все это на фоне борьбы с поднимавшей голову реакцией. СССР уделял Мексике очень большое внимание как стране с революционным, народным режимом. Не случайно, что советским полпредом в Мехико была назначена известная в то время во всем мире Александра Коллонтай.1928 год – год коренного перелома в развитии революционного процесса как в Советском Союзе, так и в Мексике. Произошла смена моделей – в сторону радикализации революции в интересах ускорения индустриального развития и преодоления вековой отсталости.

В книге дан анализ мексиканской истории с момента обретения страной независимости и до начала мексиканской революции в 1910 году – самой значимой социальной революции в Латинской Америке вплоть до 1959 года. Причиной революционных потрясений стала жесткая, проводившаяся за счет широких масс населения политика модернизации Мексики с опорой на иностранный (прежде всего, американский) капитал во время диктатуры Порфирио Диаса. Описаны движущие силы революции, ее успехи и неудачи, а также попытки США использовать стремление мексиканцев к социальному переустройству в своих целях. В книге даны панорамные, живые портреты выдающихся народных вождей мексиканской революции – Панчо Вильи и Эмилиано Сапаты – чьи имена известны далеко за пределами Мексики. Первый том мексиканской трилогии автора заканчивается 1917 годом, когда народ Мексики принял самую прогрессивную для того времени конституцию страны.

Период 1928–1940 годов находится в центре внимания последнего тома трилогии автора, посвящённой мексиканской революции XX века. Мексика, как и СССР, предпринимает рывок в сторону резкого ускорения экономического развития страны и создания собственной индустриальной базы. То же самое происходило в то время в Советском Союзе. И в Мексике, и в СССР ставка была сделана на радикализацию революционного процесса: на аграрную реформу и создание мощной национальной промышленности. Правительство президента Мексики Ласаро Карденаса проводило глубокие реформы под лозунгом выполнения обещаний революции и с учетом опыта советских преобразований. Именно поэтому изучение этого периода мексиканской истории – пика революции – представляет несомненный интерес для российского читателя. В результате событий 30-х годов были созданы политические системы, которые просуществовали в Мексике до 2000 года, в СССР – до 1991 года.Итог революционной модернизации 30-х годов в Мексике и СССР был различным. Книга пытается дать ответ на главный вопрос – почему так произошло?