В этой книге предпринимается попытка анализа украинско-российских взаимоотношений в исторической перспективе, а также высказываются идеи о том, как будет развиваться украинское общество после денацификации и демилитаризации — какие идеи должны стать в нем господствующими, и на основе чего будет формироваться новая украинская идентичность. Каких рисков необходимо избежать будущим властям Украины и на чем нужно будет сосредоточиться в первую очередь, чтобы избежать в дальнейшем серьезных гражданских конфликтов.

Эта книга посвящена событиям гражданской войны в Крыму. Используя архивные данные, воспоминания, многочисленную литературу, автор постарался нарисовать общую картину жизни полуострова тех лет. Особое внимание уделяется характеристике деятельности различных государственных образований, сменявших друг друга на протяжении короткого отрезка времени – Социалистической Советской Республики Тавриды, первого и второго Крымских краевых правительств, Крымской Социалистической Советской Республики, правительства Юга России, – а также непростым межнациональным отношениям в многоэтничном регионе. В книге нет мифов и домыслов, автор максимально объективно освещает историю Крыма в 1917–1921 гг., не замалчивая ее неприглядные моменты.

Автор книги — российский историк и журналист Антон Антонов-Овсеенко, внук известного революционера В. А. Антонова-Овсеенко и сын писателя-диссидента — основателя музея истории ГУЛАГа в Москве А. В. Антонова-Овсеенко.В издании речь идет о трех войнах Украины с Россией: о первой в 1917–1920 гг., о второй в 1939–1954 гг. и о третьем, современном конфликте, который начался в 2014 году. Автор анализирует несколько исторических попыток российских властей захватить территорию независимой Украины на протяжении последних ста лет.Современный военный конфликт на востоке Украины возник не в одночасье: он стал продолжением тлевших столетиями острых противоречий между Киевом и Москвой. В процессе «собирания земель» на протяжении многих веков Россия пыталась подчинить своему влиянию соседние территории и особенно — территорию Украины. Для оправдания этого постоянного давления во все времена использовался и используется сейчас один и тот же тезис: территория Украины нужна России в качестве буферной зоны для защиты от нападений с Запада. Соображения о том, хотят ли сами украинцы быть таким буфером безопасности, в расчет никогда не принимались ранее и не принимаются теперь. Однако отличие в этом вопросе прошлых времен от нынешних заключается в том, что если угрозы России со стороны Запада ранее были вполне реальными, то теперешние утверждения о новых угрозах с Запада целиком надуманны. Поэтому очень важно разобраться с тем, что происходило между Украиной и Россией в течение последней, как минимум, сотни лет, — чтобы понять то, что происходит сейчас.

Том, який ви тримаєте в руках, є продовженням тритомника «Проект "Україна": Архітектори, виконроби, робітники». Він містить унікальні для україномовного середовища тексти, написані в різні роки та в різних країнах тими, хто називає себе «вільними мулярами». Різні за обсягом та присвячені різним темам, вони дають якщо не цілісне, то, бодай, деяке уявлення про те, що обговорюється за щільно закритими дверима масонських храмів у Сполучених Штатах Америки, Італії, Польщі, Великій Британії, Ізраїлі, Туреччині, Угорщині, Франції, Україні та в інших країнах. Пізнати масонський, як і будьякий інший світ можна тільки «зсередини», тож наведені тексти є лише дрібними крихтами величезного пазлу, абрис якого хіба починає ледь-ледь проявлятися крізь морок невігластва, неуцтва, ненависті, упереджень, якими переповнений морок буденного світу.

Дослідження доктора історичних наук, журналіста, телеведучого Данила Яневського – для тих українців, які мають бажання дізнатися, чим було проголошення Акта відновлення Української держави: звитяжним вчинком українських патріотів, інтригою німецьких спецслужб чи частиною детально продуманого плану націоналістів. Проаналізувавши відомі на сьогодні документальні публікації, спеціальні дослідження, архівні матеріали фондів Українського Національного Музею (Чикаго) та Наукового Товариства імені Т. Шевченка (Нью-Йорк), автор малює альтернативну до існуючої картину створення Організації українських націоналістів, її ролі та місця в історії передвоєнної Європи, з'ясовує її чисельність, відновлює імена реальних керівників та натхненників, творців та погребенників ОУН, форми їхньої «співпраці» зі спецслужбами різних країн, джерела фінансування. У центрі документального розслідування – питання про легітимність Акта 30 червня 1941 p., обставини його народження та проголошення, політичний вплив на український національний рух за умов німецької окупації.

Ця книга — діалог істориків, географів, літературознавців, письменників і публіцистів про час і простір підавстрійської Галичини від кінця ХVIII ст. до Першої світової війни, розпаду Дунайської монархії. Насамперед показано історичну спадщину «довгого» ХІХ ст. У цей час у складі Австро-Угорської монархії Галичина стала нафтовим Клондайком та Ельдоpадо — одним із світових центpів видобутку «чорного золота». В кінці ХІХ — на початку ХХ ст. до неї була пpикута увага багатьох політиків і міжнаpoдних компаній: на певний час кpай став об’єктом конкуренції між пpедставниками великого капіталу. У столиці Галичини з’явилася перша на українських землях газета, запущено дирижабль, залізничний потяг і трамвай, на базі дрогобицької нафти винайдено гасову лампу. Там з’явилися перші українські партії, наукові товариства, студентські об’єднання, кооперативні структури, парамілітарні і скаутські організації, бальнеологічні курорти, футбольні та хокейні команди. Карпатський край кінця ХІХ — початку ХХ ст. став П’ємонтом не лише для українців, але й поляків, які здобули неоцінений управлінський досвід у Галицькому сеймі і Віденському парламенті; батьківщиною для галицьких євреїв, які теж бажали політичних свобод, національно-державного усамостійнення. Така подорож в австрійську/підавстрійську Галичину дозволить краще зрозуміти трагедію і велич історії не лише цього краю з кінця XVIII ст. до Першої світової війни, але й всієї України. України, яка завжди прагнула єднання, миру, господарського і культурно-освітнього поступу.

У цій книзі представлені нариси про найяскравіших особисто стей минулого та сучасності, які народилися на Україні і своєю працею та талантом прославляли цю країну і вплинули на хід її історії. Разом з життєписами знаменитих діячів культури, науки, військової справи, спорту (Т. Шевченка, Г. Сковороди, М. Башкирцевої, Є. та Б. Патонів, братів Кличків та багатьох інших) подані нариси про людей, чиї імена досі незаслужено перебувають в тіні, – І. Паскевича, І. Гудовича, Г. Гамова, І. Буяльського. А між тим вони неабияк сприяли розвитку науки, культури, були великими фахівцями військової справи, отже своє місце в «Галереї національних героїв» займають по праву.

Поштовхом до початку Української революції 1917–1921 рр. стала Лютнева революція в Російській імперії. В ті часи Україна пережила різні форми національної державності – УНР, Українська держава, ЗУНР, але державну незалежність утримати все-таки не змогла, Українська національно-демократична революція зазнала поразки. Причин було багато: це і незгуртованість політичної еліти, і незавершеність процесу формування нації, і відмінності між національними та соціальними завданнями визвольного руху, і його обумовленість зовнішніми політичними й насамперед воєнними факторами.У книжці львівського історика М. Литвина розповідається про роль і місце Галичини та галичан в Українській національно-демократичній революції. Особливу увагу приділено державотворенню Західно-Української Народної Республіки, провокативній політиці більшовицької Росії, яка намагалася влітку 1920 року прищепити «любов» галичан до Галицької Соціалістичної Радянської Республіки. І хоча своєї мети Українська революція не досягла, її значення важко переоцінити, оскільки вона спонукала нові покоління до спроб розбудови власної держави та здобуття незалежності.

Ця книга – роздуми істориків Львова, Івано-Франківська, Рівного, Луцька про суспільно-політичне й культурно-освітнє життя Галичини і Волині між двома світовими війнами, під польською займанщиною, в часи українсько-польських протистоянь – від війни 1918–1919 років до Волинської трагедії 1943-го, в ході яких гинули як поляки, так і українці.Основним напрямом національної політики Другої Речі Посполитої стало забезпечення територіальної цілісності відродженої держави з кордоном по Збручу. Варшава організовувала репресії проти націоналістичних сил, а також прагнула перевести на рейки угодовства легальні українські політичні сили. Влада не лише надавала переваги полонофільським угрупованням, але й штучно формувала прихильну до Польщі національну свідомість серед бойків, лемків, гуцулів, поліщуків, а через систему освіти та культури намагалася реалізувати політику національної чи державної асиміляції. У зв’язку з цим українські громадські діячі, Греко-католицька церква змушені були cтворити недержавні школи, культурні та наукові товариства, кооперативи, які підтримували населення матеріально і духовно.

Ким насправді були літописні поляни? Хто автор «Слова о полку Ігоревім»? Куди поділися хозари і звідки взялися козаки? Чи можна було уникнути татаро-монгольського ярма? Чи мала шанси Україна стати державою за Богдана Хмельницького і Михайла Грушевського? Про все це — і не тільки — докладно і захоплююче розповідає історик, журналіст, письменник Віктор Авдєєнко, висуваючи часом зовсім несподівані версії історичних фактів.

Книга Александра Смирнова «История русской окраины» уникальна — аналогов ей в исторической науке нет. Этот фундаментальный труд признан многими историками. Автор анализирует не какую-то часть истории Южной Руси и Украины, а всю историю Новороссии до начала XXI века.Александр Смирнов в своей книге доказывает, что современные власти и подконтрольные им историки несправедливо называют Украину неотъемлемой частью европейской истории и культуры. На самом деле на протяжении всей истории Украины и Новороссии существовало множество черт экономического, политического и социального характера отнюдь неевропейского типа. Таким образом, Александр Смирнов отвергает все основания стремления нынешней Украины в ассоциацию Европейских стран.

Книга Александра Смирнова «История русской окраины» уникальна – аналогов ей в исторической науке нет. Этот фундаментальный труд признан многими историками. Автор анализирует не какую-то часть истории Южной Руси и Украины, а всю историю Новороссии до начала XXI века.Александр Смирнов в своей книге доказывает, что современные власти и подконтрольные им историки несправедливо называют Украину неотъемлемой частью европейской истории и культуры. На самом деле на протяжении всей истории Украины и Новороссии существовало множество черт экономического, политического и социального характера отнюдь неевропейского типа. Таким образом, Александр Смирнов отвергает все основания стремления нынешней Украины в ассоциацию Европейских стран.

Уникальная и неожиданная по глубине понимания происходящих в России и за ее пределами событий книга. Это крик души, болеющей за Отечество, и желание помочь своей стране. Это подробная и пугающе убедительная аналитика того, что делается вокруг и что ждет страну и нас, ее жителей, в будущем, далеком и не очень. Немного у нас желающих поднять столь сложную тему, как выбор формы государственного правления, но книга «Проект Россия» блестяще с этим справляется. Прочитав книгу, вы начинаете понимать правила большой игры…

Никто не знает, откуда берутся книги серии «Проект Россия». Неведомый источник продолжает хранить молчание. Все потенциальные авторы открещиваются от авторства. Кремль говорит «не знаем». Запад говорит «не знаем». Узнаваемые фигуры говорят «не знаем». Аналитики строят различные версии, но в итоге тоже вынуждены сказать «не знаем». Никто ничего толком не знает.Никто не может объяснить причину популярности этой в прямом смысле таинственной книги. Но факт остается фактом, она пользуется спросом, не характерным для такого рода литературы. В конце августа повторилось то, что было два года назад, вторая книга «Проект Россия» вновь оказалась на столах у политической и коммерческой элиты.Эта книга — долгожданное продолжение «Проекта Россия», автор (авторы) которого опять предпочел остаться неизвестным. Она поражает глубиной осмысления действительности и шокирует убедительностью фактов. Бескомпромиссный анализ ситуации в России и мире, предлагаемый план выхода из Смутно-временного тупика, который еще не осмелился рассмотреть никто, подтверждают, что автор (авторы) имеет доступ к самой закрытой политической информации.За жесткими формулировками и обескураживающими аргументами словно прорисовывается то новое, что еще не получило окончательных контуров, но уже кажется неизбежной исторической данностью. Вы словно ощущаете воздействие обеспокоенной души, которое трогает сердце, будит совесть и заставляет задуматься.

Подобно военному кораблю или шеренге вымуштрованной пехоты, новая светская и «регулярная» школа стала символом петровского царствования. Принято считать, что образовательные новации стали результатом личных усилий самого Петра и отражали объективные потребности государства в кадрах для новой бюрократии и регулярной армии. Монография Игоря Федюкина, однако, выявляет ключевую роль разнообразных «прожектеров» в появлении новых школ в России первой половины XVIII века. Автор показывает, как возникновение и развитие училищ отражали усилия «административных предпринимателей», стремившихся к продвижению своей карьеры, расширению клиентской сети, упрочению придворных позиций или реализации своей идейной повестки. Именно из таких индивидуальных «прожектов» и складывался фасад петровского «регулярного» государства. Игорь Федюкин – директор Центра истории России Нового времени НИУ ВШЭ. Igor Fedyukin THE ENTERPRISERS: THE POLITICS OF SCHOOL IN EARLY MODERN RUSSIA, FIRST EDITION