Настоящая книга является попыткой группы немецких военных специалистов и государственных деятелей обобщить опыт, накопленный во время войны 1939–1945 годов, и сделать некоторые выводы на будущее, главным образом на основе анализа решений оперативного руководства Вермахта в важнейшие моменты войны на суше, на море и в воздухе. В книге разбираются также вопросы развития вооружения и боевой техники, использования различных видов транспорта, организации финансирования войны и т. д. Материал сборника представляет значительный интерес при изучении истории Второй мировой войны.

Почти тысяча еврейских девушек – иные чуть старше 16 – были собраны со всей Словакии весной 1942 года. Им сказали, что они отправляются на работы в оккупированную немцами Польшу и что их отсутствие продлится не дольше нескольких месяцев.

Так началась первая волна депортации словацких евреев в концентрационные лагеря. За каждого высланного правительство Словакии обязалось перечислить Германии по 500 рейхсмарок, якобы в виде возмещения расходов на профессиональное обучение и их устройство на новом месте. На самом деле, эти деньги служили гарантией, что никто не вернется домой.

За 1942 год из Словакии было депортировано 57 628 евреев; из них, согласно доступным данным, выжили не более 800 человек.

Автору удалось воссоздать истории женщин из первого поезда в Аушвиц и их повседневную жизнь – и смерть – в «эффективной» фабрике смерти. Эта книга – свидетельство, как можно остаться человеком в нечеловеческих обстоятельствах.

В формате a4.pdf сохранен издательский макет.

В книге рассказывается об отважной разведчице Е. Ф. Колесовой. Когда над Отчизной нависла смертельная опасность, педагог и старшая пионервожатая 47-й московской школы Леля Колесова добровольцем ушла на фронт. Почти год возглавляла она группу девушек-разведчиц, совершавшую дерзкие рейды по фашистским тылам в Подмосковье и Белоруссии. Бесстрашная коммунистка погибла в неравном бою с фашистами. Она посмертно удостоена звания Героя Советского Союза.

Журналисты Г. и Л. Пороженко при написании книги широко использовали архивные материалы, воспоминания товарищей Е. Колесовой, беседы со свидетелями описываемых событий.

Рассчитана на массового читателя.

Академик А. Ф. Трешников рассказывает о трех выдающихся советских ученых и полярниках — В. Ю. Визе, Н. Н. Зубове, М. М. Сомове, — именами которых названы корабли науки. Автор описывает деятельность ученых, их вклад в исследование полярных стран, основные этапы их биографий, дает краткую характеристику разработанных ими концепций.Разносторонность деятельности В. Ю. Визе, Н. Н, Зубова, М. М… Сомова дает автору возможность описать в научно-популярной форме, многие достижения и открытия в полярных странах за годы Советской власти.Автор рисует и «портреты» кораблей науки, названных именами героев книги.Книга рассчитана на широкий круг читателей.

Незадолго до смерти Г.К. Жуков сказал: «История Великой Отечественной войны абсолютно неправдоподобна. Это не история, которая была, а история, которая написана. Кого надо прославить, о ком надо умолчать…» Одной из таких полузабытых трагедий, о которой предпочитали молчать и советская пропаганда, и сам Маршал Победы, была гибель весной 1942 года в «котле» под Вязьмой 33-й армии генерала Ефремова. Виновником этой катастрофы теперь все чаще называют Жукова, сначала настаивавшего на рискованной операции, затем возражавшего против своевременного вывода армии из окружения, а после разгрома обвинившего во всем ее командарма, с которым у Георгия Константиновича были, мягко говоря, натянутые отношения.Обоснованны ли обвинения в адрес Жукова? В чем подлинные причины катастрофы? И можно ли было ее избежать? Ответы на все эти вопросы вы найдете в данной книге, автор которой много лет буквально по крупицам собирал любую доступную информацию, архивные материалы и свидетельства очевидцев, чтобы подробно, по дням и минутам, восстановить подлинную историю подвига и трагедии 33-й армии.

В 2005 году вышла в свет автобиографическая книга Веры Павловны Фроловой «Ищи меня в России». Выпущенная скромным тиражом 500 экземпляров, книга немедленно стала библиографической редкостью: в солидном томе вниманию читателей были представлены дневники, которые юная Вера вела в немецком плену с 1942 по 1945 год.«Мне было 17 лет, когда пригород Ленинграда Стрельну, где я родилась и училась в школе, оккупировали немецко-фашистские войска. А весной 1942 года нацисты угнали меня с мамой в Германию, где мы стали „остарбайтерами", иначе говоря „восточными рабами"…» – писала Вера Павловна в предисловии к первому изданию, предваряя этим сдержанным и лаконичным пересказом мучительно-страшных биографических фактов потрясающий по силе человеческий документ – свидетельство очевидца и участника одной из самых чудовищных трагедий XX века.«После освобождения нас советскими войсками в марте 1945 года мы вернулись на Родину. Единственным моим „трофеем" из Германии был тогда потрепанный соломенный „саквояж" с пачкой дневниковых записей…» Написанные частично на бумажной упаковке от немецких удобрений, эти записи бережно хранились Верой Павловной всю жизнь и были лично подготовлены ею к публикации.Летопись четырех лет жизни в неволе составила четыре части книги «Ищи меня в России». В настоящий том вошли первая и вторая части дневника Веры Павловны Фроловой, охватывающие события 1942 и 1943 годов.В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.

В 2005 году вышла в свет автобиографическая книга Веры Павловны Фроловой «Ищи меня в России». Выпущенная скромным тиражом 500 экземпляров, книга немедленно стала библиографической редкостью: в солидном томе вниманию читателей были представлены дневники, которые юная Вера вела в немецком плену с 1942 по 1945 год. «Мне было 17 лет, когда пригород Ленинграда Стрельну, где я родилась и училась в школе, оккупировали немецко-фашистские войска. А весной 1942 года нацисты угнали меня с мамой в Германию, где мы стали „остарбайтерами“, иначе говоря „восточными рабами“…» – писала Вера Павловна в предисловии к первому изданию, предваряя этим сдержанным и лаконичным пересказом мучительно-страшных биографических фактов потрясающий по силе человеческий документ – свидетельство очевидца и участника одной из самых чудовищных трагедий XX века. «После освобождения нас советскими войсками в марте 1945 года мы вернулись на Родину. Единственным моим „трофеем“ из Германии был тогда потрепанный соломенный „саквояж“ с пачкой дневниковых записей…» Написанные частично на бумажной упаковке от немецких удобрений, эти записи бережно хранились Верой Павловной всю жизнь и были лично подготовлены ею к публикации.Летопись четырех лет жизни в неволе составила четыре части книги «Ищи меня в России». В настоящий том вошли третья и четвертая части дневника Веры Павловны Фроловой, охватывающие события 1944 и 1945 годов.

Аннотация издательства: Предыдущие книги Д. Ортенберга "Время не властно" и "Это останется навсегда" были с интересом встречены читателем. На сей раз это не портреты писателей, а целостный рассказ о сорок первом годе, ведущийся как бы сквозь призму центральной военной газеты "Красная звезда", главным редактором которой Д. Ортенберг был во время войны. Перечитывая подшивки "Красной звезды", автор вспоминает, как создавался тот или иной материал, как формировался редакционный коллектив, показывает напряженный драматизм событий и нарастающую мощь народа и армии. Этот прием позволяет автору рассказать правду о войне, о самом трудном, трагическом ее периоде. Новая книга Д. Ортенберга является ценным источником для сегодняшних и будущих историков Великой Отечественной войны, содержит немало материалов, прежде нам неизвестных, и адресуется широкому кругу читателей. В книге опубликованы фотографии корреспондентов "Красной звезды": М. Бернштейна, А. Боровского, Г. Зельмы, А. Капустянского, О. Кнорринга, С. Лоскутова, Д. Минскера, А. Слуцкого, В. Темина, М. Трахмана, Я. Халипа.

Іван Виговський – один з керівників Національно-визвольної війни 1648—1658 рр., найближчий помічник Богдана Хмельницького у розбудові Української держави, переможець в битві при Конотопі. Ставши гетьманом у надзвичайно складний період, Виговський намагався за будь-яку ціну зберегти незалежність України, на яку почав зазіхати царський уряд, проте не зміг об'єднати різні верстви українського суспільства і втратив владу. Вже не маючи владних повноважень, він зробив останню спробу прислужитися своїй країні, але загинув на самому початку нового етапу свого життя.

«Здобув три вінці: на полі битви, як добрий воїн; на шляху мирного громадянського життя, як дбайливий вихователь багатьох гідних синів вітчизни; на ниві літератури, як полум'яний любитель мови рідної йому, їм створеної…» – говорив про Івана Котляревського його перший біограф С. Стеблін-Камінський. Безсмертна «Енеїда» й вічно юна «Наталка Полтавка з часом не тьмяніють і не губляться, а зачаровують нових читачів. Ім'я їхнього автора, основоположника й першого класика нової української літератури, назавжди вписане в Історію української і світової культури.

Його ім’я відоме кожному з нас зі шкільних років. Та у поглядах на цю найвідомішу постать української історії є чимало розбіжностей. Іван Мазепа — хто він? Один із найвидатніших політиків і гетьманів України чи звичайний підданий царя, який під скрутну годину вирішив зрадити його? Яке місце Мазепи в історії українського та російського народів? Автор намагається дати максимально точну і зважену оцінку цій сповненої суперечностей та величі людині.

Ця людина – одна з тих знакових постатей української історії, життя та вчинки котрих і сьогодні викликають гарячі суперечки. Приятель Петра І – і борець за інтереси Української козацької держави; будівничий величних соборів – і «Юда», відлучений від церкви; майстер складних дипломатичних ігор – і людина, що поставила на карту все і програла найголовнішу гру свого життя; улюбленець жіноцтва і чи не єдиний справді обдарований поет і музикант серед українських гетьманів… Читач цієї книги зможе створити свій власний варіант образу Мазепи – одного з найколорітніших, найцікавіших українців.

Починається роман на тлі унікальних історичних декорацій — Закарпаття, де влада змінювалася п’ять разів протягом 35 років. А потім був майже весь світ, який побачив герой у своїх мандрах. Виняткові фізичні здібності Івана Сили (справжнє ім’я — Іван Фірцак), мабуть, продиктували долю, насичену і пригодами, і добрими друзями, і підступними ворогами; мав він і велике кохання, і справжнього Вчителя… Під цирковим іменем Кротон Іван Сила вразив своїми надзвичайними атлетичними здібностями глядачів 64 країн світу, подолав у двобоях найсильніших людей трьох континентів та був визнаний наймогутнішою людиною планети. Антон Копинець став другом та прижиттєвим біографом свого видатного земляка. Читачеві пропонується написана А. Копинцем повна версія роману про Івана Силу.

Починається роман на тлі унікальних історичних декорацій — Закарпаття, де влада змінювалася п’ять разів протягом 35 років. А потім був майже весь світ, який побачив герой у своїх мандрах. Виняткові фізичні здібності Івана Сили (справжнє ім’я — Іван Фірцак), мабуть, продиктували долю, насичену і пригодами, і добрими друзями, і підступними ворогами; мав він і велике кохання, і справжнього Вчителя… Під цирковим іменем Кротон Іван Сила вразив своїми надзвичайними атлетичними здібностями глядачів 64 країн світу, подолав у двобоях найсильніших людей трьох континентів та був визнаний наймогутнішою людиною планети. Антон Копинець став другом та прижиттєвим біографом свого видатного земляка. Читачеві пропонується написана А. Копинцем повна версія роману про Івана Силу.

Видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, етнограф… Його творчий доробок становить понад 50 томів, серед його праць – твори на кількох європейських мовах. Тому не дивно, що в листопаді 1915 року віденський науковець Йосиф Застирець звернувся до Нобелівського комітету з пропозицією відзначити діяльність «найбільшого українського і одночасно слов’янського поета і вченого», «великого провідника свого народу, міжнародного генія» Івана Франка Нобелівською премією. На жаль, через півроку Івана Яковича не стало – смерть виявилася прудкішою за світове визнання.

Серед легенд технологічного бізнесу, мабуть, саме Ілона Маска найбільше обдаровують гучними епітетами та приголомшливими порівняннями: його називають і Леонардо да Вінчі нашої епохи, і новим Стівом Джобсом. Без нього не було б ані платіжної системи PayPal, ані електромобілів Tesla, ані перших приватних космічних польотів. Він замірився не тільки пересадити людство на електромобілі, зняти його з нафтової голки завдяки сонячній енергії та мережі суперзарядок для електромобілів, але й розпочати колонізацію Марса та зробити людську цивілізацію міжпланетною.Знаний у світі технологій американський журналіст Ешлі Венс зміг отримати ексклюзивний доступ до Маска, одного з найвідчайдушніших підприємців Кремнієвої долини і світу, а також до його родини, колег та друзів. Ця книжка відстежує його шлях від непростого дитинства у Південній Африці й аж до сходження на вершини світового бізнесу. Венс проінтерв'ював майже триста осіб та провів понад 50 годин у розмовах з Маском, аби розповісти історію компаній, які змінюють світ, та розкрити непросту особистість підприємця-інноватора, який втілює в реальність задуми планетарного та міжпланетного масштабу.