«О. Конт установил т. наз. закон трех состояний (loi de trois états), согласно которому человечество переходит в своем развитии от теологического понимания мира к метафизическому, а от метафизического к позитивному, или научному. Философия Конта ныне уже потеряла кредит, но этот мнимый закон все еще, по-видимому, является основным философским убеждением широких кругов нашего общества. Между тем он представляет собой грубое заблуждение, потому что ни религиозная потребность духа и соответствующая ей область идей и чувств, ни метафизические запросы нашего разума и отвечающее на них умозрение нисколько не уничтожаются, даже ничего не теряют от пышно развивающейся наряду с ними положительной науки…»

Обществу необходима иная экономическая политика. И в современной России есть из чего выбрать — выбрать свободно. Одна из основ экономической политики — адекватная задачам общественного развития — стратегия развития транспорта и его инфраструктур. В организационно-технологическом аспекте транспортная стратегия и политика должны обезпечивать взаимодействие различных видов транспорта друг с другом в процессе оказания транспортной услуги (в смысле «от двери до двери») физическим и юридическим лицам. Транспортная система страны должна оптимизироваться по критерию «Скорость и удобство при гарантиях безопасности людей и грузов». Но эта проблема требует творчества множества людей и не может быть решена сама собой на основе саморегуляции рыночным механизмом и бездумного заимствования зарубежных транспортных технологий, организации транспортного хозяйства без их адаптации к жизни нашего общества: вследствие размеров России и специфики её природно-географических, социально-географических и этно-психологических условий.

Книгу «Основоположні міфи ізраїльської політики» французький письменник, науковець, філософ та політичний діяч Роже Ґароді опублікував в 1996 році. Він видав її за власний рахунок і у вихідних даних позначив латинськими буквами "SAMIZDAT". В цій розвідці автор переглядає офіційну історію, аналізує і викриває найбільш розповсюджені міфи політики Ізраїлю.Роже Ґароді стверджував, що це "не історичний твір, це — політична книга. Моєю метою було показати, що ізраїльська політика — як інструмент американської політики — призводить до війни".В книзі Роже Ґароді піддає сумніву факт Голокосту — тотального знищення жидів в роки Другої світової війни. "Я поважаю юдаїзм… але нацистський Голокост — це міф, що став догмою, яка виправдовує політику Ізраїлю і США на Близькому Сході і у всьому світі…", — пише Ґароді. На думку автора, "історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувача краще, ніж міф. Перш за все, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людства, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померлі зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства".Незважаючи на те, що у книзі кожна теза підкріплена відповідним фактом або цитатою, автора на вимогу французьких сіоністських кіл притягли до суду. Свою солідарність з Р.Ґароді висловили політичні і релігійні діячі. Зокрема, в поширеному комюніке Асоціації журналістів Тунісу у зв'язку з судовим процесом в Парижі у справі 84-річного французького вченого, письменника і громадського діяча Роже Ґароді, якого звинувачують в "виправданні злочинів проти людства" заявляється: "Викриваючи прагнення сіоністських кіл Ізраїлю виправдовувати свою нелюдську антиарабську політику шляхом цинічного використання трагедії Другої світової війни, Роже Ґароді діє суто в рамках визнаних демократії і свободи слова і не заслуговує засудження. Туніські журналісти серйозно стурбовані наполегливим жорстким тиском, який не перестає чинити сіоністське лобі на суддів і на весь хід в цілому цього більш ніж дивного процесу", — підкреслюється в документі. Асоціація закликала світову спільноту надати всебічну підтримку Р. Ґароді, в тому числі поширенню його "незручних для сіоністів ідей", щоб "показати їх невинність всьому світу і допомогти письменнику уникнути розправи.Ґароді заявив, що не вважає себе юдофобом, але різко засуджує антиарабську політику Ізраїлю. Французький суд заборонив подальшу публікацію книги Ґароді і 27 лютого 1998 оштрафував його на 240 тисяч французьких франків (близько $40000) та засудив до умовного тюремного ув'язнення на кілька років. Рішення суду викликало дебати про свободу слова у Франції і Європі і багато хто стверджував, що вирок носить політичний характер. Ґароді оскаржив це рішення в Європейському суді з прав людини, проте його апеляція була відхилена як неприйнятна — це сталося за десять днів до 90-річчя Ґароді, 7 липня 2003 року.Суму в п'ятдесят тисяч доларів США передала для Роже Ґароді дружина президента Об'єднаних Арабських Еміратів шейха Заїда бін Султана Аль Нахайяна. За повідомленням туніського радіо, зазначені кошти вона подарувала видному вченому, мислителю, письменнику та громадському діячеві на знак солідарності з ним і для його підтримки у зв'язку з судовим процесом по його справі, що проходить Франції.Книга перекладена і видана італійською, іспанською, німецькою, російською та багатьма іншими мовами. В арабському перекладі цей бестселер був проданий тиражем у кілька мільйонів примірників.Роже Ґароді відмовився від авторських прав на книгу і запропонував всім зацікавленим видавцям світу опублікувати її, не претендуючи на гонорар.Це перший переклад "Основоположних міфів ізраїльської політики" українською мовою. В цьому електронному варіанті із скороченням подані деякі тези стосовно французької історії часів Другої світової війни та відсутні додатки до книги, що складаються з листування автора та передруків газетних статей.

Книгу «Основоположні міфи ізраїльської політики» французький письменник, науковець, філософ та політичний діяч Роже Ґароді опублікував в 1996 році. Він видав її за власний рахунок і у вихідних даних позначив латинськими буквами "SAMIZDAT". В цій розвідці автор переглядає офіційну історію, аналізує і викриває найбільш розповсюджені міфи політики Ізраїлю.Роже Ґароді стверджував, що це "не історичний твір, це - політична книга. Моєю метою було показати, що ізраїльська політика - як інструмент американської політики - призводить до війни".В книзі Роже Ґароді піддає сумніву факт Голокосту - тотального знищення жидів в роки Другої світової війни. "Я поважаю юдаїзм ... але нацистський Голокост - це міф, що став догмою, яка виправдовує політику Ізраїлю і США на Близькому Сході і у всьому світі...", - пише Ґароді. На думку автора, "історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувача краще, ніж міф. Перш за все, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людства, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померлі зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства".Незважаючи на те, що у книзі кожна теза підкріплена відповідним фактом або цитатою,  автора на вимогу французьких сіоністських кіл притягли до суду. Свою солідарність з Р.Ґароді висловили політичні і релігійні діячі. Зокрема, в поширеному комюніке Асоціації журналістів Тунісу у зв'язку з судовим процесом в Парижі у справі 84-річного французького вченого, письменника і громадського діяча Роже Ґароді, якого звинувачують в "виправданні злочинів проти людства" заявляється: "Викриваючи прагнення сіоністських кіл Ізраїлю виправдовувати свою нелюдську антиарабську політику шляхом цинічного використання трагедії Другої світової війни, Роже Ґароді діє суто в рамках визнаних демократії і свободи слова і не заслуговує засудження. Туніські журналісти серйозно стурбовані наполегливим жорстким тиском, який не перестає чинити сіоністське лобі на суддів і на весь хід в цілому цього більш ніж дивного процесу", — підкреслюється в документі.  Асоціація закликала світову спільноту надати всебічну підтримку Р. Ґароді, в тому числі поширенню його "незручних для сіоністів ідей", щоб "показати їх невинність всьому світу і допомогти письменнику уникнути розправи.Ґароді заявив, що не вважає себе юдофобом, але різко засуджує антиарабську політику Ізраїлю. Французький суд заборонив подальшу публікацію книги Ґароді і 27 лютого 1998 оштрафував його на 240 тисяч французьких франків (близько $40000) та засудив до умовного тюремного ув'язнення на кілька років. Рішення суду викликало дебати про свободу слова у Франції і Європі і багато хто стверджував, що вирок носить політичний характер. Ґароді оскаржив це рішення в Європейському суді з прав людини, проте його апеляція була відхилена як неприйнятна - це сталося за десять днів до 90-річчя Ґароді, 7 липня 2003 року. Суму в п'ятдесят тисяч доларів США передала для Роже Ґароді дружина президента Об'єднаних Арабських Еміратів шейха Заїда бін Султана Аль Нахайяна. За повідомленням туніського радіо, зазначені кошти вона подарувала видному вченому, мислителю, письменнику та громадському діячеві на знак солідарності з ним і для його підтримки у зв'язку з судовим процесом по його справі, що проходить Франції.Книга перекладена і видана італійською, іспанською, німецькою, російською та багатьма іншими мовами. В арабському перекладі цей бестселер був проданий тиражем у кілька мільйонів примірників. Роже Ґароді відмовився від авторських прав на книгу і запропонував всім зацікавленим видавцям світу опублікувати її, не претендуючи на гонорар.Це перший переклад "Основоположних міфів ізраїльської політики" українською мовою. В цьому електронному варіанті із скороченням подані деякі тези стосовно французької історії часів Другої світової війни та відсутні додатки до книги, що складаються з листування автора та передруків газетних статей.

Книгу «Основоположні міфи ізраїльської політики» французький письменник, науковець, філософ та політичний діяч Роже Ґароді опублікував в 1996 році. Він видав її за власний рахунок і у вихідних даних позначив латинськими буквами "SAMIZDAT". В цій розвідці автор переглядає офіційну історію, аналізує і викриває найбільш розповсюджені міфи політики Ізраїлю.Роже Ґароді стверджував, що це "не історичний твір, це — політична книга. Моєю метою було показати, що ізраїльська політика — як інструмент американської політики — призводить до війни".В книзі Роже Ґароді піддає сумніву факт Голокосту — тотального знищення жидів в роки Другої світової війни. "Я поважаю юдаїзм… але нацистський Голокост — це міф, що став догмою, яка виправдовує політику Ізраїлю і США на Близькому Сході і у всьому світі…", — пише Ґароді. На думку автора, "історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувача краще, ніж міф. Перш за все, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людства, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померлі зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства".Незважаючи на те, що у книзі кожна теза підкріплена відповідним фактом або цитатою, автора на вимогу французьких сіоністських кіл притягли до суду. Свою солідарність з Р.Ґароді висловили політичні і релігійні діячі. Зокрема, в поширеному комюніке Асоціації журналістів Тунісу у зв'язку з судовим процесом в Парижі у справі 84-річного французького вченого, письменника і громадського діяча Роже Ґароді, якого звинувачують в "виправданні злочинів проти людства" заявляється: "Викриваючи прагнення сіоністських кіл Ізраїлю виправдовувати свою нелюдську антиарабську політику шляхом цинічного використання трагедії Другої світової війни, Роже Ґароді діє суто в рамках визнаних демократії і свободи слова і не заслуговує засудження. Туніські журналісти серйозно стурбовані наполегливим жорстким тиском, який не перестає чинити сіоністське лобі на суддів і на весь хід в цілому цього більш ніж дивного процесу", — підкреслюється в документі. Асоціація закликала світову спільноту надати всебічну підтримку Р. Ґароді, в тому числі поширенню його "незручних для сіоністів ідей", щоб "показати їх невинність всьому світу і допомогти письменнику уникнути розправи.Ґароді заявив, що не вважає себе юдофобом, але різко засуджує антиарабську політику Ізраїлю. Французький суд заборонив подальшу публікацію книги Ґароді і 27 лютого 1998 оштрафував його на 240 тисяч французьких франків (близько $40000) та засудив до умовного тюремного ув'язнення на кілька років. Рішення суду викликало дебати про свободу слова у Франції і Європі і багато хто стверджував, що вирок носить політичний характер. Ґароді оскаржив це рішення в Європейському суді з прав людини, проте його апеляція була відхилена як неприйнятна — це сталося за десять днів до 90-річчя Ґароді, 7 липня 2003 року.Суму в п'ятдесят тисяч доларів США передала для Роже Ґароді дружина президента Об'єднаних Арабських Еміратів шейха Заїда бін Султана Аль Нахайяна. За повідомленням туніського радіо, зазначені кошти вона подарувала видному вченому, мислителю, письменнику та громадському діячеві на знак солідарності з ним і для його підтримки у зв'язку з судовим процесом по його справі, що проходить Франції.Книга перекладена і видана італійською, іспанською, німецькою, російською та багатьма іншими мовами. В арабському перекладі цей бестселер був проданий тиражем у кілька мільйонів примірників.Роже Ґароді відмовився від авторських прав на книгу і запропонував всім зацікавленим видавцям світу опублікувати її, не претендуючи на гонорар.Це перший переклад "Основоположних міфів ізраїльської політики" українською мовою. В цьому електронному варіанті із скороченням подані деякі тези стосовно французької історії часів Другої світової війни та відсутні додатки до книги, що складаються з листування автора та передруків газетних статей.

Хороший мне задали вопрос вчера. А как, собственно, я пришёл к сатанизму? Что побудило разумного (на первый взгляд) человека принять это маргинальное мировоззрение?Знаете, есть такое понятие, как «баланс». Когда зайцев становится слишком много, начинают размножаться волки и поедают зайцев. Когда зайцев становится слишком мало, на каждого зайца приходится много травы, и зайцы снова жиреют и плодятся. Природа следит, чтобы этот баланс был соблюдён.Какое-то время назад Природа, кто бы ни прятался за этим именем, позволила человеку стать царём зверей. И человек тут же начал изменять мир. Баланс пошатнулся. Человек потихоньку изобрёл арбалет, пенициллин, атомную бомбу. Время ускорилось. Я чувствую, что скоро мир станет совсем другим.Как жить смертному в этом мире, в мире, который сорвался в пике? Уйти в пещеру и молиться? Пытаться голыми руками остановить надвигающуюся лавину? Мокрыми ладошками есть хлеб под одеялом и радоваться своему существованию?Я вижу альтернативу. Это метасатанизм — наследник сатанизма. Время ускоряется с каждым месяцем. Приближается большая волна. Задача метасатаниста — не бороться с этой волной. Не ждать покорно её приближения. Задача метасатаниста — оседлать эту волну.http://fritzmorgen.livejournal.com/13562.html

Хороший мне задали вопрос вчера. А как, собственно, я пришёл к сатанизму? Что побудило разумного (на первый взгляд) человека принять это маргинальное мировоззрение?Знаете, есть такое понятие, как «баланс». Когда зайцев становится слишком много, начинают размножаться волки и поедают зайцев. Когда зайцев становится слишком мало, на каждого зайца приходится много травы, и зайцы снова жиреют и плодятся. Природа следит, чтобы этот баланс был соблюдён.Какое-то время назад Природа, кто бы ни прятался за этим именем, позволила человеку стать царём зверей. И человек тут же начал изменять мир. Баланс пошатнулся. Человек потихоньку изобрёл арбалет, пенициллин, атомную бомбу. Время ускорилось. Я чувствую, что скоро мир станет совсем другим.Как жить смертному в этом мире, в мире, который сорвался в пике? Уйти в пещеру и молиться? Пытаться голыми руками остановить надвигающуюся лавину? Мокрыми ладошками есть хлеб под одеялом и радоваться своему существованию?Я вижу альтернативу. Это метасатанизм — наследник сатанизма. Время ускоряется с каждым месяцем. Приближается большая волна. Задача метасатаниста — не бороться с этой волной. Не ждать покорно её приближения. Задача метасатаниста — оседлать эту волну.http://fritzmorgen.livejournal.com/13562.html

Многие филиалы так называемого организованного еврейства (ADL, LICRA и проч.) ведут тщательную слежку-мониторинг за проявлением «антисемитизма» в мире, накапливают уйму «фактов» и «статистических данных». Для адекватного понимания таких объективных явлений, как еврейство, сионизм, еврейский вопрос, антисемитизм, антисионизм необходимо увидеть не только внешние видимые проявления, но и их скрытую невидимую сущность, которую невозможно узреть без соответствующего теоретического метода. Этим методом и должна послужить исследовательская концепция.

Подготовка текста и примечания А Г. КРАВЧЕНКО и Л С. ФРИД

В четвёртый том собрания сочинений Коста Хетагурова вошли статьи и заметки, отрывки из некоторых произведений, DUBIA. Содержит иллюстрации.

Судебная практика в нашей стране является прямым продолжением того процессуально-следственного беспредела, что творится в Органах Внутренних Дел и Прокуратуры. За колючую проволоку неослабевающим потоком отправляются люди, чья виновность в совершении действительных преступлений вызывает сильные сомнения, слушание уголовных дел в судах больше напоминает сольное выступление обвинения, а не процесс по выявлению истины. По данным независимых источников, процент случайной и преднамеренной судебной ошибки колеблется в пределах от одной трети до половины об общего числа обвинительных приговоров. Из этого следует, то почти половина осужденных находится в местах лишения свободы либо незаконно, либо людям назначен неоправданно большой срок наказания на незначительные проступки. В комментариях к третьему разделу Уголовно-Процессуального Кодекса Российской Федерации даны практические советы по защите своих гражданских и общечеловеческих прав в уголовном суде и отстаиванию законных интересов гражданина вне зависимости от его процессуального статуса и особенностей отношения Государства к людям, волею судьбы обвиненных в преступлении.

Судебная практика в нашей стране является прямым продолжением того процессуально-следственного беспредела, что творится в Органах Внутренних Дел и Прокуратуры. За колючую проволоку неослабевающим потоком отправляются люди, чья виновность в совершении действительных преступлений вызывает сильные сомнения, слушание уголовных дел в судах больше напоминает сольное выступление обвинения, а не процесс по выявлению истины. По данным независимых источников, процент случайной и преднамеренной судебной ошибки колеблется в пределах от одной трети до половины об общего числа обвинительных приговоров. Из этого следует, то почти половина осужденных находится в местах лишения свободы либо незаконно, либо людям назначен неоправданно большой срок наказания на незначительные проступки. В комментариях к третьему разделу Уголовно-Процессуального Кодекса Российской Федерации даны практические советы по защите своих гражданских и общечеловеческих прав в уголовном суде и отстаиванию законных интересов гражданина вне зависимости от его процессуального статуса и особенностей отношения Государства к людям, волею судьбы обвиненных в преступлении.

Алексей Щербаков, писатель и публицист, историк, известен читателям по книгам «Русская политическая эмиграция. От Курбского до Березовского», «Сталин против Троцкого», «1905 год. Прелюдия катастрофы» и др.

В своей новой книге А. Щербаков показывает русское чиновничество («крапивное семя», как называли это сословие в России) в разные эпохи — при царях, в СССР, в постсоветском государстве; он пишет об извечных пороках чиновников, которые не мог до конца побороть даже Сталин. Обращаясь к бюрократии при Ельцине и Путине, автор выделяет особые правила игры, которые она установила: читатели узнают, как можно избавиться от проблемы, вместо того чтобы ее решить, о «законе обязательного обмана», о российских способах «договариваться» в неформальной обстановке и прочих «изобретениях» представителей нынешнего «крапивного семени».

Ты – это Интернет-особь, что живёт в социальной сети! Здесь ты жрёшь, спишь и ходишь в сортир! Социальная сеть – это твоё место обитания, где ты – частичка виртуальной биомассы! Сетевой планктон. Так есть и будет. Смирись. Автор вскроет твои низменные инстинкты, препарирует приспособленческую душу, тупой мозг и гнилое сердечко! Издание доработанное (2020 год)."Социальная сеть – это сайт, где пасется стадо Интернет-особей. Пастухами являются владельцы, которые кормят свою скотинку, а скотинка приносит им фиксированный доход. Всё как на обычной ферме…" (с)

Под термином «хронология» понимаются две совершенно разные вещи: (1) Хронология как последовательность событий во времени и (2) Хронология как наука об измерении времени.