Произведения Владимира Кобликова о детях трогают своей искренностью, очень точным и образным языком, а главное — той удивительной добротой, которой наполнены герои. Все, что написано им для детей, согрето любовью к маленькому человеку, полно стремления ввести его в мир света, добра и приключений.

Село Простоквашино — самое мирное село на земле. Но и в самых мирных сёлах бывают серьёзные неприятности. В Простоквашино появилось привидение. Это событие заинтересовало всех: жителей, журналистов, телевидение. Туристические фирмы заинтересовались ещё и потому, что кот Матроскин начал выводить страусов. Поэтому все северные народы с удовольствием будут приезжать смотреть на африканскую экзотику.

Село Простоквашино — самое мирное село на земле. Но и в самых мирных сёлах бывают серьёзные неприятности. В Простоквашино появилось привидение. Это событие заинтересовало всех: жителей, журналистов, телевидение. Туристические фирмы заинтересовались ещё и потому, что кот Матроскин начал выводить страусов. Поэтому все северные народы с удовольствием будут приезжать смотреть на африканскую экзотику.

В зверинце зимовала утка в одном бассейне с чайками. Три большие драчливые птицы загоняли её в самый дальний угол, клевали своими, как цветной воск, клювами и, развеселившись, плавали одни.

До пропонованої книжки ввійшли найкращі оповідання класика української дитячої літератури Всеволода Нестайка, які публікувалися в періодиці та включалися до різних збірок протягом десятків років. Поринаючи разом із маленькими героями оповідань у захопливі пригоди, юний читач пізнаватиме світ і дізнається, як відрізнити правду від кривди, як залишитися оптимістом у найскладніших ситуаціях, а головне — що таке справжня дружба.Для дітей молодшого шкільного віку.Ілюстратор Ю. Радіч-Демидьонок

В основу фантастичних «Пригод барона Мюнхаузена» покладено оповідання справжнього барона Мюнхаузена, який жив у XVIII столітті в Німеччині. Мюнхаузен уславився як дивовижний оповідач, вигадник найнеймовірніших історій. Його іменем нині називають людей, які люблять пофантазувати і приписують собі всякі неймовірні подвиги.

Може, декому видасться дивним, що кіт узявся за літературу, але це цілком зрозуміло. Річ у тім, що котові випадає бути свідком таких моментів у житті людини, які сховані від суспільства — кіт чує розмови, що точаться в родині, бачить, що роблять люди, коли їх ніхто не бачить. Словом, я перебуваю в таких умовах, в яких не може бути жоден письменник, і можу писати про те, що справді бачив і чув, не домислюючи і не вигадуючи, як то змушений робити письменник-людина.    Взявся я за перо ще й тому, що деякі вчинки людей дивують мене. Я хотів поділитися з людьми враженнями від їхнього життя, щоб вони поглянули на себе, так би мовити, збоку, бо ж збоку краще видно і достойності, і хиби.    На жаль, письменник, який редагував мій рукопис, дещо викреслив з того, що було написано цікавого про людину...Щоб ні в кого не лишилося сумніву, що все це дійсно написав я сам, розповім, як я навчився писати. Не така це вже складна штука.    Треба взяти в лапку олівця і вивести першу літеру, потім другу, третю і, коли вийде слово, трохи відступити і таким самим способом написати друге слово, а, закінчивши фразу, поставити крапку. Якщо якесь написане слово мені не подобалось, я злизував його язиком. Для мене це було значно зручніше, ніж перекреслювати. Тому я перейшов на чорнило і ручку, бо злизати чорнила легше, ніж олівець.    При писанні багато важить положення хвоста. Ні в якому разі не слід ним махати. Хвіст повинен лежати на столі, це створює необхідний упор для всього тіла. Інакше літери виходять не такі гарні, а інколи бувають просто нерозбірливими.    Може, дехто гадає, що мені легше друкувати на машинці, та це не так. Я не зміг навчитися друкувати на машинці. Як тільки я натискував на клавіш, зразу вистрибував важіль з літерою, і, хоч я знав, що це важіль, мені щоразу здавалося, ніби це миша, і я кидався на літеру, хапаючи її кігтями. Від цього псувалася машинка, а також мої стосунки з її господарем, а головне — друкування посувалося страшенно повільно, бо думка уривалась,натхнення зникало, і я довгенько сидів, щоб знову повернувся робочий настрій.Л а п ч е н к о

Эта сентиментальная повесть принадлежит перу американской писательницы Сесилии Джемисон, автору широко известной в России книги «Леди Джейн».Герой повести, мальчик-сирота, живет со своей приемной матерью – мулаткой Туанеттой. Он беден, но счастлив. Однако с утратой близкого человека это счастье рушится… Немало тягот и лишений доведется перенести маленькому Филиппу, прежде чем он обретет семью.Для среднего школьного возраста.

Английская повесть, ставшая классическим произведением для детей. Первое издание после 1917 года.

Английская повесть, ставшая классическим произведением для детей. Первое издание после 1917 года.

Рассказы и повесть о советских пограничниках, охранявших границы СССР в предвоенное время и в годы Великой Отечественной войны.

Рассказы и повесть о советских пограничниках, охранявших границы СССР в предвоенное время и в годы Великой Отечественной волны.

СОДЕРЖАНИЕ:

Начало пути

Пост семи героев

Источник жизни

Призвание

Северное сияние

Сердце Александра Сивачева

Томик Пушкина

Иначе он не мог

Мыс Доброй Надежды

Мальчик очень хотел завести щенка, хотя бы беспородную дворняжку, но родные были против…

Юрий Никитинский – популярный детский писатель и поэт. В начале девяностых появились первые публикации произведений для детей. С того времени стихи, рассказы, пьесы и сказки Юрия Никитинского выходят в многочисленных журналах России и Украины. Автор более десятка книг для детей.Тамарочка Павловна – не простая школьная учительница, она – супергерой! Вы вот знаете учительницу, которая будет обниматься с сомом, бегать по крышам домов и проводить тараканьи бега? Не знаете? Так сейчас же познакомьтесь с Тамарочкой Павловной! Фантазия и чувство юмора могут превратить серые школьные будни в удивительные приключения!

Пенелопа Лайвли — известная английская детская писательница. Больше всего ее интересует такой интересный внутренний мир подростков. К сожалению, взрослым проникнуть в этот мир очень трудно. Потому что взрослые не верят в чудеса. Вот и приходится детям в одиночку справляться со сложностями и трудностями, которые встречаются у них на пути. И не только у такой мечтательницы и фантазерки и даже немножко ясновидицы, как Мария, но у самого обычного веселого задиры, как Джеймс Харрисон. Книжки Лайвли — добрые и веселые, с занимательным сюжетом и счастливым концом.

Автор книги ветеран Великой Отечественном войны, инвалид, рассказывает в повести о волгоградских детях и об их борьбе с оккупантами за родной город.

Художник Е. Пушкарёва.

Автор книги — ветеран Великой Отечественном войны, инвалид, рассказывает в повести о волгоградских детях и об их борьбе с оккупантами за родной город.

Дорогие ребята!

Мы напечатали в этой книге три рассказа известного советского писателя Якова Моисеевича Тайца (1905–1957).

Я. М. Тайц написал много книг для детей. Это сборники рассказов: «Неугасимый свет», «В школьном переулке»; повести «Находка», «Под горой Гедимина» и другие.

О ребятах, чье детство было опалено войной, о тех, кто, несмотря на совсем юный возраст, старался помочь взрослым в их борьбе с немецко-фашистскими захватчиками.

Художник Иван Иванович Харкевич.