Гадючник. Дорога в нікуди (Вершини світового письменства[35])
До книги увійшли соціально-психологічні романи відомої французького письменника Франсуа Моріака (1885–1970) — «Гадючник» і «Дорога в нікуди». В центрі творчої уваги художника — потворність людських взаємин в буржуазній родині, розклад яких відбиває кризу власницької моралі всього буржуазного суспільства.
|
Вибрані твори (Вершини світового письменства[36])
В книгу «Вибраних творів» А. П. Чехова ввійшли найвідоміші оповідання та повісті 1883–1903 років, а також драма «Вишневий сад».
|
Ежені Гранде. Селяни (Вершини світового письменства[38])
До книжки увійшли два романи з «Людської комедії» класика французької літератури Оноре Бальзака (1799–1850), в яких змальована руйнівна влада грошей.
|
Твори (Вершини світового письменства[41])
До книги творів великого німецького поета Йоганна Вольфганга Гете (1749–1832) ввійшли дві найвідоміші його п'єси «Гец фон Берліхінген із залізною рукою» та «Егмонт» і роман «Страждання молодого Вертера».
|
Метаморфози, або Золотий осел (Вершини світового письменства[42])
Твір римського письменника Апулея (бл. 124 — бл. 180) — найбільш відомий з античних романів, які дійшли до наших днів, про побут і звичаї римської провінції другого століття нашої ери.
|
Трикутний капелюх (Вершини світового письменства[45])
Дія веселої, дотепної повісті «Трикутний капелюх» відомого іспанського письменника відбувається на початку ХIХ ст. У ній розповідається про чистоту і стійкість простих людей, які перемагають інтриги представників влади.Тематика оповідань — це передусім уславлення патріотизму іспанського народу під час війни за незалежність 1808 року, екскурси в минуле країни, а також любовно-побутові колізії…
|
Заручені (Вершини світового письменства[52])
Події, відтворені в романі видатного італійського письменника (1785 — 1873), відбуваються на території Міланського герцогства. Це історія двох юних закоханих із маленького ломбардського села — Ренцо Трамальїно та Лючії Монделли, яким доводиться подолати багато перешкод і зазнати чимало пригод, перш ніж вони зможуть поєднати свої долі.Автор таврує феодальне засилля, продажність правосуддя, змальовує портрети князьків роздрібненої країни, що тероризують народ і чинять беззаконня, використовуючи найманих розбійників.
|
Літа зрілості короля Генріха IV (Вершини світового письменства[54])
В другому романі історичної дилогії про Генріха IV видатний німецький письменник-реаліст Генріх Манн (1871–1950) зображує Генріха гуманістом, що із зброєю в руках бореться за торжество прогресивних для його епохи ідей, за можливість тривалого миру для свого народу й усієї Європи. Письменник підводить читача до зіставлення боротьби реакції і прогресу в зображувану ним епоху з боротьбою між силами миру і війни у бурхливій атмосфері 30-х років XX сторіччя.
|
Габрієла (Вершини світового письменства[59])
У цьому творі видатний сучасний бразільський письменник розкриває політичну структуру своєї країни, показує традиції, звичаї та мораль народу, з гумором, а іноді й сарказмом, змальовує представників «вищого світу» міста Ільєуса.Розповідаючи про кохання красуні-мулатки Габрієли й араба Насіба, автор створює образ привабливої жінки, лагідної, безпосередньої й простодушної, що відкидає норми буржуазної моралі й за будь-яких обставин лишається сама собою.
|
Пригоди Олівера Твіста (Вершини світового письменства[60])
Твір класика англійської літератури (1812–1870) розповідає про злигодні та поневіряння маленького сироти Олівера Твіста. який виріс у притулку для бідних (так званому «робітному домі»). Утікши звідти, Олівер потрапляє в лондонські нетрі, де його, як і інших безпритульних, навчають злодійського ремесла.Щаслива розв'язка — Олівера рятує «ідеальний джентльмен», містер Браунлоу, — розкриває оптимістичну впевненість письменника в торжестві людяності над злом і несправедливістю.
|
Собор Паризької Богоматері (Вершини світового письменства[64])
Дія одного з найбільш відомих романів видатного французького письменника Віктора Гюго (1802–1885) «Собор Паризької богоматері» (1831) відбувається в Парижі наприкінці XV ст. Духовну красу, щедрість серця народу, що втілені в образах Есмеральди і Квазімодо, Гюго протиставляє бездуховності й жорстокості похмурих сил феодально-церковного середньовіччя, представлених фанатиком і бузувіром архідияконом Клодом Фролло та егоїстичним дворянином Фебом де Шатопером. Важливу роль у творі відіграє собор — символ цієї складної історичної епохи.
|
Доктор Фаустус (Вершини світового письменства[67])
У формі життєпису надзвичайно обдарованого, але відірваного від життя композитора Адріана Леверкюна великий німецький письменник (1875–1955) робить спробу дати нещадний аналіз буржуазної ідеології і культури, викрити ідейне коріння нацизму.
|